Піраміда

8

Вони увійшли до піраміди.

Всередині лежало кілька тіл, яких вже доїдали якійсь дивні механічні творіння.

На стінах було послання:

- Ми кличемо своїх нащадків, щоб вони нас врятували, бо механічний вірус вбиває нас. А наші рештки доїдають механічні таракани, не залишаючи і сліду від нас. Щодного сліду, що ми колись існували.

- Нам тут нічого робити. Тут нікого рятувати. - зробив висновки капітан. - На корабель! Хутчіш. Мені тут не подобається.

Вони за допомогою мобільного транспорту повернулися на свій космольот та полетіли до порталу, щоб повернутися додому.

Підлітаючи, вони побачили, як в цей портал заходить багато великих та довгих космічних кораблів.

- Це підстава. - прокоментував Сарат. - Їм було потрібно, щоб ми відкрили портал, щоб прибути до нашої цивілізації.

- Що нам робити? - запитав хтось з команди.

- Ми можемо повернутися та допомогти врятувати наших. Або залишитися тут і прожити останні роки свого життя на цьому кораблі. Я за те, щоб спробувати врятувати землян. Якщо ви не проти, тоді не затримуємося, бо портал, на мою думку, може закритися. - попередив Сарат.

- Якщо закриється, другий вже не створимо за допомогою цього корабля. Ресурсів було тільки на одну таку спробу. - пояснила Аніла.

- Він починає закриватися, бо зменшується в розмірах.

- Команда не проти? Повертаємось додому? - перепитав капітан.

- До дому!

- Там наші сім'ї.

- Треба рятувати рідних!

- Хутчіш, а то не встигнемо!

- Тоді вперед! - скомандував капітан.

Вони пролетіли у вже майже під розміри космольота вузький портал, який тут же захлопнувся, коли вони його пройшли.

Команда рятувальників з'явилася з краю Сонячної системи, де були вже бої.

Навала прибульців знищувала все.

А цивілізація землян була неготова до цього наступу.