Захистити всіх

Після чергових зборів Військової ради щодо складу розвідгруп я пішла просто до Його величності. Тягнути далі з розкриттям своєї здібності немає сенсу, особливо зараз.

— Ваша величність!

— Діно Латгардісс? Ви щось хотіли додати? — Король виглядав дуже виснаженим і втомленим. Енергетичні потоки потьмяніли ще більше.

— Так, Ваша величність, я тіньоходець, — одразу випалила я, а Його величність спочатку навіть не зрозумів, що я сказала.

— … Що?

— Я тіньоходець.

— … Ха-а… Якщо чесно, діно, я не здивований. Надто багато ви знаєте, — упс. Так, є за мною грішок. Я іноді підслуховую звіти, що приходять із кордону. Але мені є виправдання, ці звіти не розголошують навіть на раді, а мені потрібно знати їхній зміст. — Ви хочете очолити підрозділ?

— Я хочу третю групу. Двох замало. Одна в лісі і на кордоні, ще одна в місті та передмісті. Потрібна ще одна безпосередньо до палацу.

— Ви ж розумієте, що це дуже небезпечно?

— Так, тому в цій групі буду я.

— Хто ще буде у складі?

— Це на ваш розсуд, Ваша величність. Але потрібні найбезрозсудніші, як я. Ті, хто може без вагань убити й не зчиняти зайвого галасу.

— Я зрозумів. Завтра вранці зайдіть до мого кабінету, я накидаю приблизний список підхожих. Це все?

— Так, Ваша величність. Усього найтемнішого.

Наступного дня в кабінеті Його величності я отримала список. Здебільшого тут були самі тіні, але були й ті, кого я знаю. Зі знайомих були Френк, Кальяс і Терра. А вона що тут робить? Вона ж сліпа на одне око. На моє німе запитання Його величність сказав, що в неї загострилася кровожерливість і відкрилися нові таланти до отрут. Ні, я чула, що вона примудрилася винести полк ельфів, розпиливши якусь рідину, але щоб аж так… Цікаво. А Кальяс? Йому сюди не можна. Його величність сказав, що зрозуміє, якщо я відкину його кандидатуру, але він прагне помсти за вбиту сім’ю… і кохану… Хел мертва. Як…?

— Вона вирушила на поле бою за коханим, Кальяс не зміг її захистити… — відповів на ще одне німе запитання, побачивши Темряву в моїх очах. Рід Юніс мертвий. Рід великих майстрів своєї справи. Очі затягнула Темрява. — І тримайте себе в руках, діно, свої здібності продемонструєте князю.

— Він буде в смертельному захваті від них, — через приплив люті температура тіла піднялася, і аркуш у моїх руках осипався попелом.

— Ви схвалюєте склад? — Решта в списку були досвідченими найманими вбивцями й особистими тілоохоронцями королівської родини, тому я мовчки кивнула. — Тоді слухайте наказ: убийте князя й усіх чиновників, що ним помикають. Він не міг сам віддавати всі ці накази. Шукати всіх наближених і знищувати.

— Так, Ваша величність. Свята казала щось ще?

— «Його розум у найнепомітніших руках»…

— Ясно… Коли нам вирушати?

— Коли ви будете готові?

— Завтра на світанку. Я чекатиму всіх у саду Її величності.

Рано вранці у саду вже стояли тіні-тілоохоронці, до зубів озброєна склянками Терра, одне око якої було перев’язане, і ніби неживий Кальяс - він втратив занадто багато в цій війні… А от магістра Френка видно не було, але був Його величність.

— Френк чекатиме на вас під стінами палацу.

— Добре.

Після цього я відчинила тіньовий прохід і впустила всю групу, і там же, у тіні, розповіла свій план, який полягав у тому, що ми розбиваємося по троє й кожна трійка шукає певних чиновників. Не всі були з ним згодні, але інших варіантів не було. До кожного я прив’язала тіньового вартового, який у разі небезпеки може прикрити тінню та вказати на потрібну ціль. Тіні чують і бачать усе, що б не відбувалося, тому в розвідці вони просто ідеальні. І от ми рушили тіньовим коридором просто до палацу, де на нас чекав магістр.

Через добу ми були під палацем, і в нашому складі тепер був і магістр. Він сказав, що в палаці зараз дуже тихо й спокійно - вони цілком упевнені у своїй перемозі. Дурні. Увійшовши безпосередньо в стіни цієї буділі через секретні ходи, на які вказали тіні, ми розбилися по троє й розосереджилися по всій території. Я на себе взяла князя та його найнаближеніших людей. Чесно кажучи, було дуже моторошно пересуватися під вуаллю тіні, адже тепер я відповідальна не лише за своє життя. Та й вуаль справа не зовсім надійна, вона всього лише приховує видимість твоєї присутності, її легко скинути, якщо тебе торкнеться хтось ззовні. Так що це досить небезпечно. У моїх планах немає вирізати весь палац, принаймні зараз.

Тіні вели мою трійку все далі вглиб палацу. Наскільки ж він добре сховався? Хвилин через п’ятнадцять ми нарешті дійшли до князя. Він був у якомусь залі, за дверима якого були темниці. У момент, коли ми його знайшли, він був зайнятий допитом жінок, які відчайдушно прикривали собою дітей і благали залишити їх у живих. Падаль. Що ж він так шукає? Не чую. Треба підійти ближче. Тінню перейшла до найближчої до нього колони. І поки я переходила, до нього привели ще одну жінку з двійнятами, які були ще зовсім немовлятами. У них ще навіть нарости не сформувалися…

— Які здібності у твоїх дітей?! — його айданська, звісно, залишає бажати кращого.