Операція "Авторитет"

Ну, що ж…

— Моя помста, магістр Алоізіус, буде жахлива та страшна. — сказала я дверям та пішла о гуртожитку. А що мені ще робити? До ректора йти? Ні-і, зарано. Ректору я буду здаватись тільки тоді, коли в мене на руках буде достатньо аргументів для того, щоб перетягнути його на свою сторону. А поки  і шагу не ступлю в його кабінет, навіть до приймальні.

Пари тут тривають рівно півтори години, тому часу в мене ще багато. Конспект можна буде переписати в Іутерни або просто прочитати пару глав підручника. Чи до столової піти? Наступною парою буде артефакторика і щось мені підказує, що ця пара буде дуже цікава.

…

Я була права, пара по вивченню діла артефакторів була жахливо цікава. Магістр Реніта навіть сказала, що у мене дар до артефактів, бо якимось чином вийшло так, що весь мій одяг був зачарован.

Не розумію як, але весь мій одяг був зачарован на захист, удачу та довговічність. Вони при всій групі, а в групі було вже більше дівчат, чим хлопців, намагалась порвати та спалити мою сумку для зошитів, яку я пошила всього лиш за один вечір. І сумка, після всіх махінацій магістра, залишилась неушкодженою. Думаю, не дарма я шила цю сумку, проклинаючи Октозавра, який в той вечір «випадково» порвав сумку однієї з першокурсниць.

За одну пару нас навчили бачити та розрізняти чари. Загалом, цей предмет мене дуже зацікавив, як і алхімія, яку вів магістр Методіус. Магістр пояснював швидко, але зрозуміло. Отже, та трава в ящику лежить не просто так і вона мені дуже навіть знадобиться. На цій парі ми розбирали що таке алхімія, з чим її їдять, і що ми з нею будемо робити. Як сказав нам сам магістр, алхімія потрібна для тих, у кого все погано з бойовими заклинаннями. Він показав нам одну колбочку з прозоро-червоною в’язкою рідиною, злегка потряс її, потім різко повернувся та кинув її в стіну. Ця колбочка розбилась об цю стіну та вибухнула… І вікна на четвертому поверсі вже не було, воно випадково випало, захопивши з собою добру таку частину цегляної кладки. Коротше кажучи, мені дуже сподобалось! В голові навіть назріло декілька ідей… Хе-хе.

Потім був обід та фізична підготовка. Вгадайте хто її вів? Правильно! Октозаврище! Що він робив? Продовжував мені з Іутерною казати, що ми ущербні на цьому факультеті, нічого не зможемо, та не доб’ємося, і взагалі нам треба якомога скоріше знайти собі чоловіка, звільнитись та народити йому дітей. Може йому нагадати про Святе письмо? А то він щось про нього якось зовсім забув.

— Магістр, поживемо – побачимо. — сказала я, знизивши плечима. Він побагровів та наказав нам пробігти в два рази більше, ніж бігли хлопці. Пф, ідіот. Я його, звісно, не послухала та одногрупниці сказала цього не робити. Тому я бігла рівно стільки, скільки потрібно для новачків. Магістр намагався знову мене прогнати, але я його успішно проігнорувала. Ха! Теж мені, сексист знайшовся! Наші одногрупники, до речі, дивились на нас з такою жалістю, що аж огидно стало.

Останньою парою було  «Прикладне цілительство», яке вела магістр Амелтея. Чому «прикладне» і чим воно відрізнялось від звичайного, я так і не зрозуміла. Але мені також дуже сподобалось, бо методи викладання у магістра… Кхм, специфічні, але, як і у магістра Методіуса, зрозумілі.

Загалом, мені сподобалось все, крім пар у магістра Алоізіуса. Він бісить мене, я – його. Але він нічого е може мені зробити, а я можу зробити йому нерви.

♦♦♦♦♦

Пройшло два місяці. Я знайшла спільну мову з бібліотекарем і він, навіть, допомагав знайти мені цікаві та корисні підручники, натомість що я, розгрібатиму ті стоси підручників, що валяються на підлозі. За півтора місяці я зробила зі смітника нормальну бібліотеку і тепер магістр Хьюго мене просто обожнював. І я цим успішно користувалась: я не тільки брала потрібні мені книги, але і дула в курсі усіх чуток. Він виявився тим ще пліткарем. Виявляється, що Октозаврище та магістр Амелтея є авторитетами в цьому університеті, їх бояться усі: як викладачі, так і студенти. А чутки про ректора я дізналась завдяки дівчатам, але я до кінця в них не вірила, тому вирішила прослідкувати за його кабінетом і впевнилась у величезній дурості тутешніх дівчат. В день до його кабінету заходило десь до двадцяти дівчат в міні-юбках. І, як не дивно, всі вони виходили злі як чорти. А корні цих чуток належать Алоізіусу-старшому, який хоче зайняти місце ректора вже як пів століття. Коротше кажучи, тепер в мене є аргументи і це чудово.

Кожен день я приймала ліки для «зшивання» души. Перший тиждень, зранку, від мене дуже сильно тхнуло цими еманаціями… Еманаціями страху, болю та відчаю, бо майже кожну ніч мені снилось моє минуле життя. Це нестерпно. Чому я не можу бачити ті спогади, де я щаслива, а не ті, в яких мене постійно принижують?! Я поставила це питання магістру Амелтеї, але відповіді я так і не отримала.

Крім профільних предметів, в нас буле ще звичайні: маг. Розрахунок, географія, історія, законознавство, расознавство. Була ще медитація для контроля своїх сил, мистецтво призиву для стихійників, світознавство та інші.

І я нарешті дізналась, що світ, в якому я зараз знаходжусь, це Адіан – третій світ у Розі світів. Він складається з п’яти континетів: Цесір – центральний континент, який населяють демони та ельфи, Герар – північний континент, який складається в основному з гір та хвойних лісів, там живуть гноми та люди, точніше веди, Оран – континент пустель, який в основному заселяють пустельні орки, Русалик – континентом назвати досить складно, бо він складається з двох сотень дрібних островів і, думаю, зрозуміло, хто там мешкає та Чаян – п’ятий континент, який заселяють … чорти, так, класичні такі чорти і ті ж самі веди. Кожен континент поділено на королівства чи герцогства. Наприклад Цесир складається з двох королівств - демонів та ельфів. Найроздробленішим вважається Русалик – там шістдесят  чимось цих королівств. Якось так.