Розділ 1

Я знову не послухалася тітку. На превеликий жаль її величності Королеви Фей, єдиний нащадок престолу любить не  коритися наказам, особливо потайки. Сьогодні я вибрала місце більш відповідне і безпечне - дерево поблизу вікна її особистого кабінету. Минулого разу віконниця, на яку я спиралася ногами, не витримала мене і я з гучним тріскотом повалилася вниз. 

Мені дуже не до вподоби здатність тітки Люсінди ловити імпульси сили. Варто мені лише злегка  пошевелити пальцем, аби привідкрити ці бісові зелені штори, вона одразу дізнається, що її люба племінниця спостерігає і підслуховує. Я мовчу вже про використання крил.

Гілка піді мною підозріло прогнулася. Я підстрибнула, одразу вхопившись за наступну. На вигляд вона була досить міцною, аби втримати легку середньостатичну фею. З невеликими зусиллями я підтягнулася й перекинула ноги на неї. Саме в цей момент почувся знайомий писклявий голос Ненсі, головної помічниці королеви:

-Нам вдалося роздобути цінну інформацію дла вас, пані. Але, боюся, вона не така приємна, як ви сподівалися.

Дивно, що вона  з'явилася в обладунках. Це вважалося невихованим, адже моя тітка була без них. І в разі нападу сили були б нерівними. Проте з якоїсь причини Люсінда переступила через свої принципи і спокійно дозволяла такий проступ.

-Кажи, що б то не було. Я не маю сил більше терпіти.- Роздратовано відказала королева.

-Війська сорм просуваються швидше, ніж ми думали. Стало відомо від надійного джерела, що вони захопили Пустища і встановили там табір. Поки що будь-які бойові дії з їхнього боку припинені. Здається, ніби вони чекають на щось.

Моє серце різко стиснулося. Сорми уже в  Прамарті. Ці жорстокі білі створіння, схожі на духів, захопили частину земель драконів і піратів. Уже 5 років вони загрожують відібрати всі королівства, а Верховні Духи ніяк не реагують. Судячи з поголосу, прибули вони з незвіданого острова на південному заході. Ніхто ніколи не чув ані про сорм, ані про острів і це було вбіса страшно. Деякі мешканці королівств почали вважати, що це Верховні Духи створили їх, аби знищити нас. Та це був просто абсурд.

-Чи є якісь втрати, окрім землі?

-Ні, ваша величносте. Пірати не стали битися з ними, є ймовірність, що вони навіть не знають про них. А дракони не будуть вступати у бій, поки ті не посягнуть на околиці їхнього королівства. 

Королева підняла брови.

-Це досить розумний і водночас боягузливий хід драконів. Леон не хоче марно втрачати свої сили і наражатися на небезпеку, нічого не знаючи про свого ворога.

Вона повільно відсунула стілець і відійшла в бік мапи Прамарти, яка висіла на одній з дубових полиць.

-Ми далеко від потенційних бойових дій. Але необхідно готуватися. Ми не знаємо що принесе завтрашній день.

Тітка Люсінда повернулася до Ненсі й нахмурилась.

-Навряд чи тепер вони завітають до нас на бал власною персоною,- королева зітхнула.-Це рік Обрання і ми маємо досконало вивчити наших суперників. Оскільки цього року зібрання всіх правителів та їхніх представників відбувається на нашій території, ми повинні подбати про достойну зустріч. Вона має бути найбільш приголомшлива. 

Злегка повагавшись вона додала: 

-І корисна. 

Інформація потрохи  добиралася до мого мозку і осмислювалася. Зібрання. У нас. Річ у тому, що раз на 5 років Верховні Духи шляхом змагань вибирають хранителя Прамарти, який стане їхнім замісником та, фактично, правитиме континентом з наймогутнішою силою в руках. Сьогодні цим володарем був Артур - цар русалок. Він справді є відданим своєму обов'язку: ніхто не поскаржився на несправедливість чи неправильність його дій. Єдиним мінусом було те, що висувався він на сушу дуже рідко, а коли вже й висувався, то траплялося щось серйозне. Останній чинник, що змусив його показатися, була новина про існування сорм. 

У нас є традиція: перед кожними "іграми" усі важливі персони держав збираються на бал, де святкують початок нової ери. Після балу, на якому вони оголошують обраних, правителі збираються на Зібрання. Там відбувається найцікавіше, бо нікому ще не вдалося дізнатись, про що вони говорять.

Я здивована, що ще ніхто не рознюхав про місце Зібрання. А зважаючи на легкість цієї справи, це видавалося досить цікавим. Отже, напевно, знали про це всі слуги, окрім мене. Люсінда любить обділити мене своєю увагою і не вводити в курс справ. Але я сама чудово справляюся з цим.

-Так, мем. Всім цікаво кого ви виберете як Представника. Більшість сподівається на вашу племінницю, - невпевнено повела помічниця.

Я обережно посовалась на дереві. Представник - це істота, яка обрана правителем королівства, й чиєю місією було пройти всі випробування та першим дібратися до Верховних Духів. Інколи вони змагалися занадто жорстоко, і це завжди закінчувалося смертями обох: як кривдника, так і того, хто не міг захиститися. Найбільша ганьба - це володіти наймогутнішими силами, впливом і величезними територіями, при цьому не вміючи боронити їх.

Чи прагнула я бути Представником? Аж ніяк. Я не впевнена, що впоралася би з одним королівством, а тут цілий материк. Але одне я знала точно: якщо мене й виберуть, я зроблю все, аби захистити свою честь та вибір мого королівства.

Люсінда підняла брови ще вище і на хвильку задумалася. Вона простежила поглядом за рухом служниць і тихіше, ніж звичайно відповіла:

-Ти ж знаєш, що в неї за сила. Це буде по-дурному кидати її в лапи тих, від кого ми її ховаємо. 

Я шарпнулась назад. Рукою доторкнулася кулона у вигляді квітки, який був єдиною річчю, що дісталася мені від матері. Цей жест заспокоїв моє шалене серцебиття. 

Я й гадки не мала про яку силу йдеться. Мої здібності як феї досить  великі. Я багатьох дивувала своїми чарами, але тітка володіла куди більшими вміннями. Не було нічого секретного в моїх дарах. Насупившись, я приготувалась слухати далі.

-Від вас очікують цього. Немає кращої кандидатки на цю роль, ніж вона. Щоби там не було з Духами, вона відважно понесе  свій обов'язок. Незважаючи на те, що вона молода, дівчина встигла завоювати прихильність усіх жителів. І я впевнена: якщо й досі Духи не реагують на її існування, то немає причин боятися їх.  Ці сили їм ще невідомі. Інакше вони втрутилися б.