Глава восьма

Артур

- Лещенко їде. Дівку по камерах вишукувати надумав, - кинув я, вриваючись до кабінету начальника охорони. - Вмикай вчорашнє, живо! Хочу першим дізнатися, хто вона така.

Ще з інституту мені кортіло насолити цьому йолопу. Він завжди тримався зверхньо, вважаючи себе центром всесвіту, а всіх інших – нікчемним пилом. Пам'ятаю його вихваляння на лекціях, коли він перебивав викладачів, хизуючись уявною ерудицією.

Або ж його спроби принизити мої ідеї під час групового проєкту.

Остаточно він мене добив на випускному, переспавши з Наталкою. Він чудово знав про мої почуття до неї з першого курсу, але це його не зупинило.

Хоч потім він і вибачався, списуючи все на сп'яніння та втрату пам'яті, я зробив вигляд, що повірив. Після цього він зник у Києві, і я кілька років про нього нічого не чув.

Яке ж було моє здивування, коли вчора я побачив його в клубі! Усі перемовини щодо продажу приміщення я вів з Мельником, і прізвища цього недоумка навіть не було в контракті.

Я удав, ніби все в минулому і забуто. Але я нічого не забув.

Цього разу я зроблю все можливе, щоб він відчув справжній смак поразки. Навіть якщо доведеться вдатися до нечесних методів.

Розумію, це не зовсім шляхетно, але я не можу себе стримати. Ким би не була ця дівчина, вона має стати моєю, хай навіть схожа на опудало, хоча я в цьому й сумніваюся. Лещенко не стане шукати абикого – йому потрібна королева, як він вважає, гідна його.

 Як там кажуть? "Помста – це страва, яку подають холодною."

Я вже передчуваю солодкий присмак задоволення.

- Артуре Дмитровичу, він же весь вечір був поруч з вами, - здивовано поглянув на мене охоронець, але швидко взявся до роботи, відкриваючи файли на комп'ютері.

 - Я пішов близько одинадцятої, з того часу й переглядай, - пояснив я, нахиляючись до екранів.

 - Є, ось, до нього підійшла блондинка, - показав він пальцем на одне з віконець.

Я спостерігав за їхньою короткою розмовою, яка тривала лише кілька хвилин. 

 Такі особи і просити не стануть, самі все дадуть, чого душа забажає, звісно, за наявності товстого гаманця. Хоч вбийте, ну не схожа вона на ту, через яку влаштовують ранкові розслідування.

 -Вона більше на повію скидається. Не те. І як вона взагалі потрапила до віп-зони? - суворо запитав я. - З'ясуєш пізніше і доповісиш. Давай далі.

 -Та нема чого далі дивитися. Він її в туалеті... ну, ви розумієте, і поїхав. Більше ні з ким не спілкувався.

   Мене захлеснула хвиля роздратування. Невже треба все пояснювати по кілька разів?

 - То якого ж біса він сюди сунеться? Га? - не витримав я, підвищивши голос і вдаривши кулаком по столу. Охоронець аж втягнув голову в плечі.

І це начальник моєї служби безпеки? Та він ледь не злякався до смерті.

Я втомлено провів рукою по обличчю. Господи, одні нездари навколо.

Треба буде замінити цього бовдура.

- Може, вона щось у нього вкрала? - нарешті від страху він видав хоч якусь ідею.

 - Можливо, - відповів я, розвертаючись до виходу.

 - Артуре Дмитровичу, а той другий, що з вами пів вечора був, провів час з однією дівчиною, потім вони разом поїхали на таксі.

   Я різко обернувся.

 - Вмикай, - нічого така, подумав я, але яке вона має відношення до Лисенка? - Покажи, з ким вона прийшла і де сиділа.

 - Вона була з подругами, до речі, одна з них – та, що до віп-зони заходила, - намагався виправдатися охоронець.

 - Так, так, а дівчата не такі вже й прості. Одна крутить Лещенком, друга – Мельником. Промотай, чим займалася третя, - побачивши, що обидві дівчини відпочивали разом. Щось тут не так.

Я набрав адміністратора.

 - На кого був заброньований п'ятий столик?

Кирило швидко застукав по планшету.

 - На Вахович Марію. У неї було день народження, вона надсилала фото паспорта для підтвердження знижки. До речі, вона забула оплатити, але мене ніхто не повідомив, тому я й не викликав поліцію вчора. Вона пів години тому сама зателефонувала і переказала кошти онлайн, - швидко випалив хлопець.

Просто збіг? Та ну, я в таке не вірю. 

 - Добре, дякую, - відповів я. - Зайди до мене хвилин за десять. - Поклавши слухавку, я звернувся до охоронця:

-З'ясуй про них усе, що зможеш. Проведеш його сюди, якщо Лещенко щось питатиме, ти нічого не знаєш. Зайдеш після його від'їзду. - Показати йому все про цих дівчат чи навпаки, заплутати його? - подумав я і вирішив обрати другий варіант. - Спочатку скинь мені все на сервер, потім скопіюй відео в найгіршій якості та покажеш йому ці записи, якщо попросить – можеш скинути. Повідом мені, якою саме він цікавився. І мовчи! Ти нічого не знаєш! Ні хто вони, ні що ми помітили!