Глава сьома

Михайло 

Приїхав я до міста вчора з ранку, на квартирі був лише раз коли підписував договір оренди з ріелтором. Обідав в ресторані, потім їздив з Левченком - партнером та по сумісництву ліпшим другом, оглядав по місту найкращі локації для відкриття нового ресторану. Власник, Артур Мілашевський,  обраної нами локації, погодився підписати договір купівлі-продажу вже сьогодні, але в нього в клубі, ввечері.

Розташування будівлі було прекрасним, майже центр міста, піша вулиця, літня тераса, навпроти фонтан. Чудово, просто чудово. Ціна приємна, а в порівнянні з київськими цінами навіть дешева. Тому я наполягав викупити як найшвидше.

Після підписання ми відкоркували пляшку та почали святкувати. Хлопці були давно знайомі, мали багато спільних тем, я швидко відчув себе тут зайвим. З віп-зони відкривався огляд на весь клуб і просто спостерігав за всим що відбувається тут.

 Погляд зацепився за чарівну дівчину на танцполі-  її рухи були настільки граціозними, що здавалося, ніби вона не танцює, а пливе у повітрі. Її довге, хвилясте волосся розліталося в такт музиці, а очі випромінювали таку енергію, що неможливо було відірвати погляд. Я помітив, як вона усміхнулася комусь у натовпі, і в цей момент мені здалося, що час зупинився, і я відчув непереборне бажання підійти і познайомитися.

Я не міг зрозуміти, що саме в ній мене так приваблювало. Можливо, це була її впевненість, з якою вона рухалася, або її загадкова усмішка, яка обіцяла щось невідоме. А може, це просто була магія моменту, коли музика, світло і її присутність злилися в одне ціле.

Я відчував, як моє серце починає битися швидше, а долоні пітніють. 

Підкупило і те що вона знає собі ціну, і те що вона не шукає собі спонсорів, а швидше за все просто відпочиває.

Можливо, якби, зустрілась вона мені раніше, я не гаяв би часу пішов у наступ. А так, просто око потішу.

 Спустившись з віпки до бару випадково підслухав розмову двух виродків. Вони обговорювали як і в яких позах будуть карати дівчину яка в грубій формі їх відшила. Але спочатку вони почекають подоки вона сильніше спяніє. Тобто вони навіть не боялись що хтось це почує, планували майбутнє згвалтування дівчини, ніби кросівки обговорювали.

Мені дико захотілося шиї цій мерзоті поскручувати. Я з такою силою стиснув кулаки що вони захрустіли.

Прослідкувавши куди вони дивляться помітив ту саму красуню.

Я вирішив що не буду марати руки об це лайно.  Швидко повідомив охороні що замислила ця гидота. Пропільнувавши  що з ними далі буде розбиратися поліція, я повернувся до бару. Здається що ті два виродки не одні чекали поки вона дійде до кондиції. Да тут половина клубу чекає. Зайнявши вигідну позицію я спостерігав за нею. Пропільную щоб з нею нічого не сталося тут, і з чистою совістю поїду до дому. Може мені це зарахується як плюсик до карми. 

Як маніяк я пожерав її очима коли вона танцювала. Тепер я розумію чому на неї всі витріщалися. Як же вона спокусливо рухається. В штанях одразу стало тісно. 

Дідько, постеріг називається. В голові тепер одні думки, і вони аж ніяк не пристойні.

 Подумками карав себе, вимовляв себе навіть плюнути і поїхати звідси. Стосунки не для мене. Не тепер. Але коли вона щиро засміялася від якогось жарту подруги. Така щира, свіжа, не зіпсована цим світом. Наче зірка сяє, осяює все навколо. 

Не витримав. Відкинув всі свої принципи, вигнав своїх тараканів на прогулянку, думки освіжив.

 Піднявся.

І сів назад. Вона вела якусь дискусію з подругою. Не варто зараз пхатися. Це не відмазка. Просто ще потраплю під гарячу руку. 

Замовив ще бокал віскі. Не для хоробрості звичайно. Просто щоб час скоротати.

І я взагалі не нервував. А потряхувало мене від адреналіну та дофаміну якиі різко підскочили в крові. Мені ж не п'ятнадцять. Я дорослий чоловік... здається. 

Треба з нею неодмінно познайомитися! Але тут підхід треба знайти. А то піду я лісом, як і всі сміливці до мене.

Коли вона залишилася сама за столиком, я мало знову не пішов до неї. Але не встигнув. Тільки піднявся з місця як мене почала клеїти білявка вигинаючись переді мною так, що, мало груди не вилетіли з декольте. Фу, ненавиджу таких. Самі себе пропонують коли бачать дорогий годинник на руці чи впізнають в тобі багатія, а потім жаліються що ніби іх використали. Як каже Левченко "Нічого особистого, за що продала за то і купили."

Не встигнув випровадити одну, як полізла інша. Як жаби до болота.

- Згинь, мені це не цікаво - в доволі грубій формі відіслав її я. 

  Не врахував що дівчина не з простих. Нахаба яка не розуміє з першого разу почала просити спільне фото чи автограф. 

 - Ти б**ть не зрозуміла чи що? Зникни звідси!

Тільки в такій формій їй дійшло. Грубо? Так, я знаю. Але на таких особин в мене з недавніх пір алергія. На одній з них я мало не одружився! Цим цинічним курвам важливий тільки твій статус та кількість нулів на рахунку. Спочатку корчать з себе невинність а потім коли ловиш на гарячому, маски злітають і вони перетворюються на сук які щей винуватим намагаються тебе зробити. Знаємо, пройшли вже. Добре що вчасно очі розліпив, а то б залишився з голою дупою і великими рогами.

Інша справа, та німфа - наче квітка, що розпустилася в пустелі, де кожна пелюстка - це символ чистоти і невинності.

Коли нахабне стерво щезло, я знову поглянув на вже порожній столик. Німфи там не було. Ледве не підірвався з місця на пошуки, вчасно зупинився, вона вже сиділа з іншого боку від мене і замовляла щось у бармена. З полегшенням вдихнув і не гаючи часу пішов у наступ. 

Єлизавета - так представилася красуня. Гостра на язик - це точно. Намагалася і мене відправити в ліс погуляти. Але я ж не з тих хто швидко здається. Тим паче в її очах була зацікавленість. Вона не вміла приховувати свої емоції, вони в одна за одною змінялися на її обличчі, а я їх з легкістю зачитував. Я їй сподобався. Трохи більше наполегливості і вона піддалася.

Чарівна серена заволікла мене у свої пути, сама того не усвідомлюючи.