Розділ 17. Останні крапки над всіма буквами

Тварюка на якусь мить закрила собою небо над молодим химерою, перш ніж зникнути у хмарі різнобарвних метеликів.

Повітря наповнилося шелестом тисяч крихітних крилець комах. Білих, жовтих, строкатих. Застиглому від несподіванки Арію навіть здалося, що він бачив кількох чорних, розміром із галку, але впевнений у цьому не був. Майже хвилину він взагалі ні в чому не був упевнений і навіть глухий звук удару, прихований оксамитовим шелестом крилець метеликів, що тріпотіли, міг йому почутися.

Але не почувся.

Це Арій зрозумів, коли строкате марево трохи розвіялося. Першим він помітив Хорі, що застиг перед ним. Хлопчик був безперечно живий. Але він все ж таки кинувся до нього, щоб розвернути його до себе, уважно оглянути приголомшене обличчя, пошарпаний одяг і тільки після цього заспокоїтися. Завихрення метеликового вихору продовжувало рідшати, вже незабаром дозволивши помітити невдоволеного чоловіка, котрий стояв навпроти них над іншим... Мабуть, Юджина теж навряд чи можна було назвати задоволеним. Ті, кого неввічливо вирубували точним ударом у ніс, взагалі рідко бувають цим задоволені. Тим часом неввічлива особа незадоволено здула з носа одного з метеликів, обурено блиснувши чорними очима.

– Метелики? Барс, серйозно? Метелики? – обурився Кіран, якось приречено киваючи Арію.

– Я – дівчинка, значить метелики.

Непорушна відповідь долинула звідкись праворуч від вієна. Анна, на відміну від начальства, до своїх дітей ставилася з турботою і відразу ж прийшла на допомогу Еріку. Добре, що той не сильно постраждав, просто притиснуло і розквасило ніс. Лікувати це краще було б вже вдома, але докірливий погляд вієн все ж таки заслужив.

Заслужив та щасливо проігнорував. Підлегла незадоволена, отже жива, і ціла. А якщо й не дуже ціла, вмирати все одно не збирається, і це головне.

– Все пройшло вдало? – Уточнив він, вирішивши все ж переконатися.

Ні, її звичайно і як немертву могли підняти, але в немертвих була одна незаперечна перевага перед живою Барс: вони не зловтішалися. Втім, жива жінка теж іронізувати не стала, лише якось невиразно смикнула плечем, переходячи до Северайн. Відповів за неї Кіран, який закінчив швидко в'язати по руках і ногах несвідоме тіло Юджина.

– О, просто чудово! Щоправда, якщо комусь із нас на голову впаде цегла, до довгого списку підозрюваних у його скиданні тепер додався Перший демон. Він навіть у лідери вибився, – з оптимізмом та вбивчою життєрадісністю повідомив Кіран, випроставшись. – Чи жива твоя ящірка?

Схилившись до Северайн, Анна похмуро запустила пальці у світле волосся дракониці, по якому зараз же побігли блакитні іскри. Зосередившись на зціленні дівчини, брата химера проігнорувала. Приклали дівчинку сильно і Барс вважала за краще зосередитися на ній, а не на бажанні нагадати одному віковому чоловікові, що «подбати про студентів» не означає «повернути їх умовно живими або нещодавно живими». Утримувало від тиради лише розуміння, що він завжди може пригадати їй усі їхні витівки, що йшли відразу за «звичайно такого не повториться, майстер!».

Блакитні іскри зблякли, ніби вицвіли до білого. Дракониця, зітхнувши трохи глибше, мляво поворухнулася і повільно розплющила очі. Трохи каламутний погляд ковзнув округою, зупинившись на обличчі своєї викладачки.

– Майстре...

Голос здригнувся, зриваючись у сип, але Барс тільки похитала головою і майже ласкаво пригладила її волосся.

– Тихіше, зараз доставимо тебе додому, треба полежати. Допит влаштуємо потім.

Брови дівча здригнулися, зійшовшись на переніссі. Ні, таке їй виразно не подобалося. Спогади про те, що сталося, нікуди не поділися з голови, що гидко загула. Знову ворухнувшись у спробі сісти, дівчина озирнулася, відразу помітивши Еріка. Хлопець якраз обтирав кров з-під носа, намагаючись перевірити зламаний він чи ні. Погляду однокурсниці він не відчув, зате почув слова майстра. Почув і не зрадів, про всяк випадок підійшовши ближче до вієна і Хорі, що якось принишк.

На останньому затримала погляд і Северайн. У погляді дракониці майнула тривога і вона поворухнулася і з підтримкою Барс таки сіла.

– Майстре!

– Тихіше, тобі краще поки що не робити різких рухів, – м'яко пожурила її химера.

Ці двоє вже досить себе покарали, щоби ще додавати їм. Ні, профілактичну розмову з розбором їх помилок влаштувати треба буде, але пізніше. Спершу варто було їх підлікувати.

Втім, Северайн несподівано спротивилася. Весь час, що вона провалялася в пилюці, чути й усвідомлювати те, що відбувається, вона не могла і зараз вигляд принишклого Хорі, який ніби зіщулився, наштовхував на певні думки, які дівчина поспішила озвучити:

– Майстер, не карайте Хорі! Цей Яде, це він змушував його все робити. І ті мерці, які підняла наче Журава, він просто злякався, а нас тоді ще не знав і тому перекинув нитки магії на неї. І з цим перевертником він хотів нам допомогти. Він і раніше допоміг би! Так, допоміг би вам, адже ви теж химера, але допоміг!

Говорила дівчина швидко, майже захлинаючись, тому зрозуміліше її мова не ставала. Втім, говори вона навіть чітко і просторо навряд чи вдалося б зрозуміти все.

Здивовано піднявши брови, Барс навіть трохи відсторонилася, щоб заглянути в обличчя учениці, після чого підняв погляд до Хорі.

– Теж? – Здивувалася вона. – Хлопчику, ти химера?

Аура хлопця була цілком звичайною, абсолютно людською без краплі магії. Втім, магом не виглядав і Яде, а значить, він маскував не тільки себе, а й свого вихованця.

Піднявши до неї погляд, страшно зблідлий, Хорі швидко кивнув і, поворухнувшись, потягнувся до коміра сорочки, щоб потягнути шкіряний ремінець з якимось кругляком і зняти його.

– Ось так новина, – свиснув Кіран.

Робота була тонка і дуже вміла. Приховати силу химери не так просто, а тут все було зроблено дуже чисто, настільки, що чоловік навіть відчув досаду. Адже це було під самим носом!

І якщо їх зацікавила ця частина гарячої тиради Северайн, Арія зачепила інша її частину. Вієн зробив крок вперед та опустився навпочіпки перед драконицею, щоб зазирнути в її обличчя.