Розділ 10. Все дивніше та дивніше

Непідготовлені телепорти часто балують пасажирів цілим букетом приємностей. При цьому найбільшою приємністю була наявність усіх частин тіла, зібраних у правильній послідовності.

Студентам Моріона пощастило повернутися до рідного обійстя у повній комплектації. На цьому везіння скінчилося. Найбільше пощастило Жураві, яка приземлилася на Еріка, найменше – Оберону. На нього приземлився Ерік.

Решту розсипало по околицях: Морату щедро шльопнуло на поріжок будинку, Бастіана та Аттара хрест на хрест склало біля її ніг. Після приземлення останнього кілька хвилин опівнічну тишу переривали тихі стогони та здавлені лайки. Лайка Аттара, приваленого другом, звучала членороздільно, зате лайка Оберона більш емоційно. Особливо після того, як на Еріка, що спихнув із себе Жураву, приземлився зв'язаний Кіран.

– О-о-о прокляття... У мене хруснув хребет, – ткнувшись обличчям у землю, простогнав фей. – І самооцінка ... Злізьте з мене, дурні!

Сіпнувшись, він спробував вибратися, кілька разів штовхнув Еріка ліктями, що не залишив поза увагою вже останній. Скривившись, той безцеремонно тицьнув фея носом у землю, перш ніж піднятися рачки, скидаючи з себе несвідоме тіло. При цьому Ерік постійно мотав головою. Після телепорту його серйозно хитало і копошіння невгамовного фея не покращувало самопочуття.

– Гей, він там хоч живий? – поцікавився Аттар, потираючи чоло, яким дзвінко приклався об сходинку поряд з ногою Журави.

– Не дочекаєшся! – Встигнувши вибратися з-під однокурсника, хрипко кинув фей, зробивши спробу піднятися і розігнутися.

Вийшло тільки піднятися рачки й так підповзти до колодязя, по колодах якого повільно почав розгинатися.

– Ось би на це вік дивилася, – криво посміхнулася Мората та піднялась на ноги першою.

Картина пошарпаних однокурсників виглядала гнітюче, але куди більше турбувало інше. Нахмурившись, некромантка озирнулася на всі боки.

– Гей, а де майстер?

Стогін і лайка відразу припинилися. Встигнувши наполовину випростатися, Оберон підняв голову, здивовано глянувши на дракона. Він був певен, що викладачка телепортувалася разом із ними. Але не встиг він відкрити рота, щоб обуритися, як посеред двору спалахнуло рівне коло телепорту, з якого вийшов спочатку Арій, а потім з'явилася і Барс, витягнута за лікоть.

На вулиці знову повисла тиша. Арій з цікавістю ковзнув поглядом по студентах, студенти з легкою напругою подивилися на нього. Якось не очікували вони зустріти такого несподівано високого гостя у такій ситуації та в такому місці.

Тишу перервала Барс. Стрепенувшись, вона визирнула через плече ректора академії Ліванора, щоб одразу примружитися. Першим на очі попався скоцюрблений Оберон.

– Ви куди влізли! – обурено вигукнула вона, ледь не вилаявшись, коли поглядом зачепила Еріка, який виглядав не найкращим чином.

– Ми турбувалися про вас! – жалібно промовив фей, дивлячись на улюблену викладачку щенячими очима.

На жаль, не спрацювало. Настрій у Барс все ще був похмурим і дурнувате обожнювання на обличчях дорогих студентів її не надихали. Швидше навпаки – хотілося гарненько струсити цих бовдурів, які встигли влізти туди, куди їх не кликали. І це вона мала намір зробити негайно.

На перших заняттях Барс відразу ж сказала, що хороший некромант має бути хорошим цілителем. Щоб відтворити подобу життя, піднявши немертвого, треба знати, як це все працювало за життя. І нітрохи не помилилася і не збрехала! Розлючений погляд дорогої викладачки справив чарівну лікувальну дію. Фей, що корючився, раптом скривився, розпрямляючись остаточно, щоб бочком відступити під прикриття Аттара. У випадку, коли на них насувався неминучий прочухан, він був дуже навіть не проти затихнути й віддати пальму першості дракону і принцу.

Проводивши учня, котрий таким чудесним чином зцілився, гнівним поглядом, Барс стиснула губи, стримуючи слова, які прийшли на думку в першу чергу. Ті, що прийшли в другу чергу – теж довелося піддати цензурі, зі слів, що підтягнулися до третьої черги, цензурним виявився тільки глухий стогін, який потішив Арія.

Тихо посміюючись, він опустив долоню на плече жінки.

– Відпусти дітей, поговорити треба… Без зайвих вух, – зауваживши, зацікавлені погляди анітрохи не зляканих студентів, додав він.

Гнів, що клекотав вже десь у горлі зірвався хрипким кашлем. Скрививши губи, Барс кивнула. Неправильно було зриватися на учнях, особливо зараз, коли були й інші справи, а дітям варто було відпочити. Але перш за все варто було подбати про ще одну проблему...

Різко розвернувшись, жінка озирнулася на всі боки, майже відразу ж помітивши брата. Того вже тягнув у бік будинку тямущий Ерік. Сил на те, щоб підняти химеру повністю не мав, але Барс вирішила не загострювати на цьому увагу. Голова не підраховує ямки – вже гаразд.

– Десь на першому поверсі його покладіть і розходьтеся по кімнатах, – все ж таки розпорядилася Барс, про всяк випадок грізно блиснувши на них очима.

Допомогло. Підстебнуті її словами Бастіан з Обероном пірнули в будинок, тільки Аттар затримався. Нахмурившись, він озирнувся.

– Ем... Ми десь Северайн загубили.

Барс, котра повернулася до Арія, миттю напружилася. По спині прокотилася хвиля пронизливого холоду. Вона дуже добре знала, як саме можна загубитися в неправильно налаштованому вихровому телепорті.

Завмерши тільки на мить, Барс швидко махнула на дракона.

– Швидко принеси якусь її річ!

Швидко кивнувши, Аттар миттєво пірнув у будинок, залишивши напружену Барс з вієном. При цьому другий спостерігав за тим, що відбувається з непроникним виразом обличчя, яке, втім, не могло приховати його роздратування.

– Ти певна, що вона ожила? – схилившись до Барс, тихо уточнив Арій.

– А? – стрепенувшись, Анна здивовано глянула на нього.

На цей момент зникнення учениці зайняло всі її думки й про принцесу вона забула.

– Принцеса, – терпляче уточнив Арій, притупнувши ногою.