Розділ 6. Небезпеки домашньої гімнастики

Забіг по дахах виявився справою збадьорливою. Чому за нею досі ніхто не поліз, Барс не зовсім розуміла, але часу подумати про це не було. Нехай на дах ніхто так і не піднявся, але по землі за нею слідували невідривно.

Першим, смішно підстрибуючи, мчав євнух чим серйозно здивував Анну. Ось вже в кому вона точно не підозрювала наявність такої спритності. Відразу за ним мчав вампір і він здивування вже не викликав. Від нього химера чекала каверзи та єдине, що могло викликати здивування так це, чому він досі нічого не зробив? Ба більше, так зворушливо переживав, щоб її не вбили.

Тим часом тікати їй залишалося недовго. Невеликий нахил тієї частини даху, який покривав коридор, сприяв бігу наввипередки, але він закінчувався. Обривався коником, що різко йшов угору, вже двосхилим дахом, що покривав оранжерею.

Не зменшуючи швидкості, Барс стиснула долоні. Якщо добре розігнатися по скату можна було збігти й просто перемахнути високий гребінь. Головне постаратися і ніде не затнутися. Гімнастика по мінімуму, що складного?

Сланцева черепиця під ногами трохи поскрипувала, але трималася міцно, бо погоні знизу довелося б або рятуватися від бомбардування, або ловити втікачку вже внизу після нетривалого, але барвистого польоту. Не сповільнюючи бігу, Анна в останній момент підстрибнула, виставивши вперед руки, щоб перемахнути гребінь. Стик шорстких плиток черепиці виявився настільки близьким, що жінка майже відчула його під долонями.

Майже.

Черепиця, котра до того мирно лежала, раптом птахом злетіла з-під долонь. Не встигнувши навіть вилаятися від подиву, Барс махнула руками, намагаючись за щось ухопитися, але черепиця з усією покрівлею і навіть балками просто розсипалася, зі скреготом хмарою пирснула в сторони. Так і не встигнувши ні за що зачепитися, жінка відчула, як на мить вітер торкнувся обличчя, перш ніж по щоках хльоснуло листя пальми, над верхівкою якої її падіння зупинили.

– Та що б тебе гаргульї драли, зубаста сволота!

Прекрасно розуміючи, чиї паршиві ручки забезпечили й втечу даху, і це несподіване магічне перехоплення, Барс роздратовано брикнулася, але на землю її опускати не поспішали. Знов вилаявшись, жінка скинула голову, намагаючись визирнути з-за пишної зелені.

Вампір був десь поруч, коли шелест черепиці затихнув, жінка помітила звук жвавого бурмотіння. Коли тільки гад встиг обігнати її та опинитися в оранжереї!

Тим часом спочатку негучна, розмова набирала обертів, погрожуючи ось-ось перерости в справжнісінький скандал.

– Як ви посміли торкнутися покриву будинку, виродок кровопивці!

Тонкий високий голос дозволив Барс миттєво і безпомилково упізнати євнуха. Зацікавлено прислухавшись, жінка навіть припинила спроби підібрати черговий та найбільш вишуканий варіант лайки у бік вампіра. Натомість Анна розсунула в сторони пишне листя карликової пальми, над якою зависла.

Вампір знайшовся неподалік, якраз під тією діркою, яку сам же зробив у даху. Це Барс під час падіння трохи знесло убік, тож одразу відшукати її, мабуть не вдалося, а зараз… Зараз було якось уже не до пошуків. Євнух і компанія стражників, які так дружно допомагали вампірові в гонитві за втікачкою, чомусь не прийшли в захват від способу її захоплення у полон.

«Ще б, цілий дах за одну паршиву дівку.» – капосно захихотів внутрішній голос.

«Дах вже якраз не цілий.» – Не стримавшись, гидко посміхнулася Барс, міцніше вчепившись в пальму. 

Вампір не міг тримати концентрацію вічно, а фізичний контакт підвішеного об'єкта з будь-якою поверхнею ще більше підточував магічне плетіння. Але зараз Гостасу, вочевидь, було не до проблем із бранкою.

Скривившись, він тільки підняв руки, щоб у кілька жестів повернути даху первісний вигляд. Застиглі в повітрі балки щучками пірнули вниз та на очах почали обростати черепичною лускою.

– Без паніки, панове, нічого страшного не сталося! – заспокійливо посміхнувшись, він розвернувся до пальми, біля якої помітив вогнисту маківку втікачки.

Проблема вичерпана, отже, можна було зайнятися химерою.

– І завжди від тебе одні неприємності... – зітхнув він, все ж таки розвіяв заклинання.

При цьому опустити полонянку плавно паскудник навіть не подумав, просто різко обірвав плетіння. Може десь у глибині душі вампір навіть сподівався помилуватися епічним та коротким польотом химери на підлогу, але Барс гірко розчарувала його. Вивернувшись, жінка спритно приземлилася на край діжки з тією самою пальмою, ледь не зваливши горщик з ароматною хойєю, що стояв поряд.

– О, друже, не одні, – здувши з чола пасмо волосся, похмуро посміхнулася Барс, кинувши погляд трохи вище за його плече на щось за спиною вампіра.

При цьому зробила це з таким щирим інтересом, що Леворіо не стримався і теж озирнувся. Дуже вчасно. До почервонілого від обурення євнуха якраз повернувся дар мови.

– Ти!.. Святотатець!

Піднявши тремтячу руку, майже прошипів він, усією масою рушивши на вампіра, котрий на якусь мить відверто розгубився від такої люті.

Зацікавлено піднявши брову, Барс тихенько присвиснула. Здається, вампір потрапив у досить поширену пастку світів: він не знав місцевих звичаїв і щойно танком проїхався якимсь. Залишилося з'ясувати яким і чи не пройшлася сама Анна по ньому парадним маршем…

Тим часом праведний гнів євнуха лише набирав обертів. Від злості його почало трясти. Зовсім недобре трясти, ніби в нього ось-ось мав статися припадок, або... Перетворення.

– Покров будинку – святе місце, ніхто не сміє навіть торкатися того, що щодня бачать з небес боги, а ти посмів спершу зруйнувати це, а потім змішати святе з нечистою магією!

Менталісти – майстри контролю чужої свідомості і в будь-якій іншій ситуації Леворіо легко розібрався б із проблемою, але сьогодні, вперше за довгі роки життя, він просто і банально розгубився. Багато в чому його звинувачували, і в зраді, і в розкраданні з державної скарбниці, і в упередженості при оцінюванні студентів, але ніколи йому ще не ставили у провину руйнування даху, який він же і полагодив!