Розділ 4. Гаремні справи

Наближення змін відчувалися передгрозовою свіжістю в застиглому повітрі. При дворі всі продовжували грати свої ролі: люблячого батька, дружних братів, міцної монаршої сім'ї, але вже ніхто не обманювався цією картиною.

На смак зміни віддавали гіркотою згарищ, які неодмінно мали невдовзі охопити світ. Анна чудово це відчувала і нітрохи цьому не раділа. Цієї війни відстрочити вона не могла, так само як і просити чоловіка почекати. Єдине, що вона могла – допомогти мінімізувати ці втрати, не дати цьому світові спалахнути. Заради дітей і заради чоловіка. Ставати вдовою вона вже передумала.

Їй був потрібен цей демон. Нехай гидкий і норовливий, але живий і це головне. Саме тому, тільки-но закінчивши розмову з Оттаріо, жінка насамперед попрямувала до Найстієля. Приховувати їхнє возз'єднання було безглуздо і єдине, що ще могла зробити Барс – змусити шпигунів згоріти від сорому у процесі підглядання.

«Я вам гадам покажу, як лізти в чуже особисте життя!» – відверто розлючена, Анна рішуче піднялася сходами й пройшла повз пости охорони.

Ті проводжали її напруженими поглядами, але не намагалися зупинити. Зв'язуватися з жінкою, яка примудрилася накинути повідець на спадкоємця престолу дурнів не було. Саме тому до кабінету чоловіка вона дісталася за лічені миті, в останній момент зупинивши руку, готову штовхнути двері.

Ні, все ж таки варто було постукати. Чи ні? Зрештою, нехай сприймає це як сюрприз, а приємний чи не дуже – це вже як піде.

Все ж обережно провернувши ручку, Анна натиснула на двері, прочиняючи їх рівно на сантиметр, щоб так і застигнути. Най був не один. Першої миті жінка навіть трохи зніяковіла й вирішила не гріти вуха, але перші ж слова співрозмовника демона змусили її разом задавити останні паростки збентеження.

– Але ж наші закони не забороняють мати кілька дружин…

Голос того, хто говорив, пролунав так вкрадливо і спокусливо, ніби він десь у темному переході намагався продати золотий годинник коханого дідуся за третину ціни виключно тому, що обличчя покупця йому дуже сподобалося. Словом, старанна гра була настільки явною і безсовісною, що Анна не стала навіть втручатися. Так і завмерши біля дверей, вона зацікавлено прислухалася, адже заговорив уже Най.

– Тобто, ти пропонуєш мені завести гарем для того, щоб забезпечити підтримку аристократії? – Як завжди спокійно уточнив він.

Але як би незворушно не звучав його голос, Анна знала демона досить добре, щоб уловити нотку інтересу. І це змусило жінку здивовано підняти брови й податися трохи вперед. Ось зараз демон став на дуже крихкий лід.

– Саме так! – охоче підтвердив співрозмовник демона.

Тихо рипнуло крісло. Зважаючи на все, він піднявся з місця, натхненний тим фактом, що його не обложили на підльоті.

– У вас з дружиною вже давно стосунки не настільки близькі, щоб вона ревнувала вас, а отже, не буде проти другого шлюбу.

Примруживши очі, Анна тихо скрипнула зубами. Несподівано для себе вона відчула роздратування. Найстіель був її чоловіком і зараз, коли відносини між ними тільки починали налагоджуватися, вона ще менше, ніж раніше хотіла ділити його з кимось.

Але сам демон, певне, вважав інакше. Або просто вирішив, що пожив достатньо і тепер можна вирушати на відпочинок. Інакше пояснити його відповідь було складно:

– Думаю, вона буде навіть рада… То кого ти можеш мені запропонувати?

– О, три високі родини хотіли б поріднитися з вами через доньок!  Дівчата красиві, скромні, виховані, освічені.

«О, звісно, й зовсім не схожі на вашу першу дружину.» – Подумки закінчила Барс, без проблем вгадуючи це в тактовно обірваній фразі.

— Якщо ви не заперечуєте, то я влаштую вам зустріч, — ще більше надихнувся горе-сват. – Радий, що вас надихнула ця ідея. Гарем – це дуже хороший хід, адже ви згодні?

– Звичайно, – охоче відповів Най.

Цього душа поета не витримала. Стиснувши губи, Анна штовхнула двері, щоб увійти в кабінет, щиро ляснувши балакучого демона по плечу. Той виявився несподівано міцним за статурою. Звучання голосу вже встигло намалювати в уяві Барс картинку худорлявого чоловіка з метушливим поглядом та химера помилилася. На жаль, сваха виявився масивним демоном, котрий майже на голову був вище за Барс. Втім, зараз це не завадило б некромантці обскубти його.

– А я згодна. Гарем – це дуже хороша ідея і я підтримую її руками та ногами! – Натхненно вигукнула жінка й навіть поблажливо примружилася, глянувши на чоловіка.

Той у відповідь глянув на неї, абсолютно незворушно і неспішно переплів пальці рук. І тільки на дні отруйно-зелених очей Анна помітила смішки, що змусили її обурено нахмуритися.

Цей клятий демон знав, що вона слухає!

«Ось постривай…»

Підступно посміхнувшись, Барс повернулася до свата, що значно присмирів.

– Як у химери, рідних світів у мене багато. Так ось в одному з них жінки нерідко заводять собі гареми, а значить… – солодко посміхнувшись, вона обійняла чоловіка за плечі.

Демон, котрий на мить завмер, спершу з побоюванням глянув на неї. Дурнем він не був і чудово розумів, що паршивка просто знущається. Це розуміння більш ніж чітко читалося в кришталево-світлих очах демона. Але ще розумів він й інше. Сант Танар старший зживав зі світу і за менше, чим безсовісно користувалися його фаворитки.

Тим часом Анна посміхнулася лише яскравіше, ляснувши його по плечу.

– Ось ти в мене будеш другим. Най, ти ж не проти? Я тобі обіцяю, що ти залишишся найулюбленішим чоловіком… Хоча, про що це я? У тебе ж буде друга дружина, а значить моя увага тобі буде вже не потрібна?

Провокаційно піднявши брову, Барс глянула на чоловіка. Той увесь час виступу імпровізованого театру імені Ревності провів без руху. Лише коли обмерлий від жаху демон обережно глянув на нього, Най неквапом підвівся з місця.

– Залиш нас, – коротко розпорядився він.

Двічі повторювати не довелося. Щойно отримавши дозвіл, демон швидко вивернувся з-під руки Барс і миттю зник за дверима, залишивши подружжя.