Розділ 6

***

Ректор і декан стояли біля великого вікна, крізь яке було видно засніжений двір Академії.

Людей майже не було. Адепти розʼїхалися на зимові свята.

Сніг падав густими пластівцями, тихо вкриваючи алеї, старі лавки й зачаровані ліхтарі, що мерехтіли золотим світлом.

Унизу, між засніжених дерев, йшли двоє.

Веста – в темній мантії, зелений шарф закривав пів обличчя, очі світилися сміхом. Поруч Кроу, як завжди серйозний. Його рука міцно тримала її долоню.

Дівчина щось сказала, розсміялася, і Кроу, трохи насупившись, лагідно натягнув їй шапку глибше на лоб, потім ще щільніше обгорнув шарфом.

Веста хіхікнула, відскочила від чоловіка на кілька кроків і швидко зліпила сніжку.

– Тільки спробуй, – напевно встиг подумати він, але було пізно.

Сніжка влучила йому просто в плече.

Кроу застиг, повільно перевів погляд на винуватицю – і з таким виглядом, що будь-який інший адепт на її місці втік би.

Веста ж тільки розсміялася ще голосніше.

За мить він посміхнувся теж, загрозлива посмішка розплилась на його обличчі, поки він ліпив боєприпаси у відповідь.

Дівчина бігла доріжкою і дражнила Кроу. Він наздоганяв обстрілюючи її. А потім схопив на руки і закружляв.

Вони рушили далі, щасливі, з червоними щоками і знов тримаючись за руки.

Через мить зникли з поля зору. За ними в повітрі залишався тільки слід сміху й розтоптаний сніг.

– Я ж казав, що вони ідеальна пара, – задоволено проказав ректор, закладаючи руки за спину.

– Ти казав це, вже після того, як я на це вказав, –буркнув декан, але в голосі його бриніла посмішка.

– Ну, якщо ти зразу все знав, чого ти сам не відправив її до нього?

Вони ще дивились в вікно. Снігопад посилився, приховуючи протоптану парою доріжку. 

– От що любов робить із некромантами… – замислено промовив ректор.

– Та й з адептками, схоже, теж.

Настала коротка пауза. Потім декан підняв брову:

– Ну що ж, хто там у нас наступний самотній професор? Може, теж потребує пари?

Ректор хитро усміхнувся.

– О, список довгий… почнемо з кафедри демонології. Там якраз один буркотун втратив помічницю.

Сміх їхній розчинився у зимовому повітрі.

Дякую всім, хто пройшов цю історію разом із Вестою і Кроу!

Далі буде… про інших героїв чудової академії магії.