«…Боровиковський виступив на поле української літератури тоді, коли слава Котляревського дуже поширилася і Гулак-Артемовський надрукував кращі свої твори. У своїх баладах та ліричних творах Боровиковський простував уже торованими тоді шляхами, обробляючи романтичні сюжети або наслідуючи народні пісні. Ці твори й мало відомі й не мають літературного значіння, хоч де-які з них («Чорноморець») доводять, що Боровиковський досить добре володів формою віршу…»
Олександр Дорошкевич.
Літературна спадшина Боровиковського не така вже й велика. Але, у контексті ХІХ століття важлива. А ще – багатогранна. Вона складається з байок, балад, пісень, дум та перекладів. А ще – понад 600 байок. Окрім цього автор уклав, а частково й написав сам понад 1000 прислів’їв та приказок. Зібрав та відредагував 200 українських народних пісень…
Однак за життя поета вийшло в світ друком лише 13 поезій. Решта залишились у власних нотатниках…
Іх було публіковано лише за радянських часів…
Що б там хто не казав…