І Шевченко...

Боровиковський не пер проти рожна…

 Він розвивав свої жанри на народній основі. Історичні події освітлював у дусі ідей «офіційної народності»...

Але вдало...

Тарас Шевченко ще юнаком читав його твори. Читав, певно в альманасі «Ластовка». Зокрема й ті, які вилучив цензор... (Читав у рукописі!!!) Яким чином той рукопис потрапив до нього в руки достаменно невідомо... Особисто Шевченко і Боровиковський не були знаймі...

А ще молодий Тарас міг читати тексти Левка Боровиковського і в «Отечественных записках» та «Вестнике Европы»...

Сам Боровиковський у листі до Ізмаїла Срезневського від 24 травня 1840 року зазначає: «Особливо хвалять журнали «Кобзар», що недавно вийшов, не знаю чий...»

Якийсь  індиферентний запис…

Але – маємо, що маємо…

Мотиви трагічного кохання, тема народного співця, характерні для деяких творів Боровиковського, таких як «Молодиця», «Бандурист» простежуються в ранніх творах Шевченка «Причинна», «Перебендя». Чітко простежуються...

Ось наприклад, фрагмент із  «Молодиці» Боровиковського:

«Ватагами ходили хмари;

Між ними молодик блукав;

Вітри в очеретах бурхали,

І Псьол стогнав і клекотав...»

Уривок із «Причинної» Шевченка:

«Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма...»

Боровиковський і Шевченко одного разу дркувалися в одному альманасі... Альманах той називався «Ластовка» (так в оригіналі!) Зібрав його, як уже загадувалося, 1841 року Євген Гребінка. І на титлі зазначалося для читачиів: «Сочиненія на Малороссійском язике Гр. Л. Боровиковского, Е. Гребенки, Грицька-Основьяненка... И в самому кінці переліку стояло Т. Шевченка і др...

Той альманах являв собою справжню антологію тодішньої української літератури…

Щож до переліку імен…

Тож, виходить, що Боровиковський «котировался» вище за інших... Хоча, можливо й те що прізвища подавались за алфавітним прнципом...

Справа не в повазі, чи неповазі... 

У високій літературі справа завжди у вартості творів. В силі обдарованості автора, яка сама собою змушує поважати себе...

Процитую ще трохи Білінського: «...геніальних людей не можуть сотворити ані «повага», ані процвітання книжкової торгівлі: їх творить природа...»