Прагнення самостійної творчості (про Левка Боровиковського)
Мова
Боровиковський починав писати російською мовою.
І писав добре. Як на ті часи…
Ось приклад – переклад з польської:
«Не скоро дружество кастет;
Любовь – в минуту созревает.
С летами – дружество цветет;
Любовь – с летами увядает.»
Цей вірш було уперше надруковано в журналі «Вестник Европы»… У номері 9 за 1829 рік…
Та, згодом перейшов на мову рідну, українську, народну…
А усіляка народна поезія, – зазначав ще у 1843 році Бєлінський, – хороша у себе вдома, а на чужині втрачає більшу половину свого поетичного аромату і навіть свого «здравого смисла...»
Так балада «Маруся» і стала характерним твором у його доробку. Вже у неї він намагався пересадити основи європейської романтичної поезії на український грунт…
І хоча «Маруся» нагадує «Труп нареченої» Тіма Бертона та дещо переспівує поему «Світлана» Василя Жуковського, який у свою чергу травестував «Ленору» Ґотфріда Авґуста Бюрґера, Боровиковський вибився-таки на оригінальний шлях. Свій шлях. Романтичний…
Епоха ж романтизму…
Однак не за уявленнями раннього німецького романтизму вирушаємо ми читаючи Боровиковського. І не мучать нас їхні філософські концепції...
Нас у 2025 році, мучать творчі потуги пояснення світового хаосу.
Мучають так само, як і його в 1828 році…
#1155 в Сучасна проза
#704 в Молодіжна проза
Відредаговано: 15.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
