І ще про Харків, альманахи, епохи…

У першій половині ХІХ століття саме університет Харкова випестував сотні культуртрегерів. Їх інтелектуальний потенціал аж «зашкалював». В універі була друкарня. От і видавали журнали, альманахи, збірки, книги…

Харківське студентське творче життя кипіло.

Молоді інтелектуали видавали започаткували україномовний часопис «Український альманах».

Ах, ці альманахи…

Підбурювачі спраглих літератури…

У тридцятих роках 19 століття художня література на теренах Російської імперії була здебільшого альманашною. Маленькі, тощенькі книжечки у 16-ту частку аркуша... Вони щорічно з'являлися майже десятками видань.

У них містилися більшою мірою уривки з романів, прози, драм та віршованих поем, а ще – дрібні ліричні вірші, як правило елегії...

І як писав Віссаріон Білінський:

«Молода публіка приймала ці книжечки з великим жаром, що сама брала участь у їхньому складанні...

Одні з альманахів були аристократами, як наприклад: «Північні квіти», «Альбом Північних Муз», «Денниця»; інші – міщанами, як наприклад: «Невський Альманах», «Уранія», «Райдуга», «Північна Ліра», «Альціона», «Царське Село» та інше;треті - простим, чорним народом, як наприклад: «Зімцерла», «Цефей», «Букет», «Комета» і т.д. Альманахів останнього роду не перерахувати – так багато їх…»[1]

Тож, і Левко Боровиковський пірнув у хвилі творчих колізій, які наплили наче з ночі…

Першими літературними успіхами він завдячував Гулаку-Артемовському. Той викладав російську і польську мови та керував літературним гуртком…

У гуртку складалися літературно-естетичні погляди. Виховувалися смаки. Формувався світогляд... Гурток – прообраз найпізніших літературних студій...

Тут обговорювали та давали першу оцінку витворам його учасників...

Кипіли суперечки...

З вдячністю приймалися чи затято відкидалися поради, прохані та непрохані...

Я це знаю. Бо сам був харківським літ-студійцем...

Правда в іншому столітті...

І по відношенню до часу Боровиковського і до сьогодення...

Днів перевернутої епохи...

[1] В. Белинский,  Библиография, «Молодик, на 1844 год, украинский литературній сборник».  Сочиненія В. Белинскаго. Часть девятая, М.1860., Стор. 132.