Загублена лялька

— Шубовсь! — великий шматок снігу зірвався з гілки й впав прямо до води. Хвилі в’яло підхопили білу грудку та понесли на північ.

Світловолоса дівчина у шапочці з вушками проводила грудку поглядом, підняла голову та роззирнулася. Місце явно не надто вдале для кадру. Празький Град онде, надто дрібний для задуму, а будівлі Старого Міста надто близько, лялька просто загубиться на їх тлі. Дівчина ще раз кинула погляд вниз: спершу на нутрій, що вовтузились собі під Карловим Мостом, потім на голову Бороданя, що стирчала зі стіни. Колись ця голова сигналізувала про повені. Як досягала вода у Влтаві кінчика бороди, то саме час починати евакуацію. А як чола, то каюк: води Влтави затоплювали Старе Місто аж до самого Старомаку, тобто Старомістської площі.

Але це було колись.

Дівчина рушила мостом у бік Малої Страни. О восьмій ранку туристи ще не встигли окупувати Карлів міст, а ті, що зустрічали схід сонця, давно розповзлися геть. Як не скористатися таким вікном? 

Зверху на перехожих дивилися суворі та сумні святі, засновники католицьких чернечих орденів та чайки, що всілися у них на тіарах, плечах і розглядалися, що б його такого смачного вполювати. Дівчина не звертала на них уваги, лише коли котрась пролітала низько, то перевіряла свій доволі миленький рожевий плащ з бантиками та каптуром, обшитими міхом, чи бува, немає сюрпризу. Спершу вона зупинилася біля хреста, дістала із прозорої сумки шарнірну ляльку. Посадила її на плиту, примірилася, та зробила кілька фото. Потім взяла до рук і пішла собі далі.

Вона ще кілька разів зупинялася, робила фото, аж поки не дісталася Чертовки — каналу, що відокремлював острів Кампу від Малої Страни. Засніжені дахи так сподобалися дівчині, що та посадила ляльку прямо на доволі широкий парапет, відійшла і присіла, дивлячись у об’єктив.

«Шурх»! — над головою пронеслась велика чайка. Крилом вона зачепила голову ляльки, та сіпнулася й завалилася прямо за парапет. Дівчина кинулася до краю, але почула лише «шубовсь».

На місці падіння розходилися кола.

— Та… та… — очі дівчини наповнилися сльозами. Вона почала бігати туди-сюди, потім збігла вниз в надії знайти човнаря. Але на замкненому вході до причалу висіло оголошення про скасування екскурсій на сьогодні через можливість заледеніння річки.

Заплакана бідося пішла назад, у бік Старого Міста. Відкрита прозора торба теліпалася на плечі, аж поки якась добра душа не звернула увагу дівчини, і та не замкнула її.

* * *

— І що, от прямо до води? — худенька дівчина підперла витончене обличчя рукою. 

Її чорне волосся чорними прямими хвилями спадало з-під хеддреса прямо до плечей, де його кінчики елегантно загиналися в бік шиї. Вона підняла важкі повії, котрі сірий мейк робив ще важчими та дивилася крізь різдвяні оздоби на ялинці на костел святої Діви Марії над Тином. На вулиці вже давно звечоріло, Староміська площа блищала вогнями різдвяних оздоб та мобільних телефонів, котрі саме збиралися знімати легендарний годинник. Потроху пробирав морозець.

— Таа-а-ак, Да-а-аркі, — скиглила дівчина, обіймаючи прозору сумку.

— Кларіс, — суворо промовила чорнявка. — Своїми сльозами ти ляльку не повернеш. Краще пий ось глінтвейн, а то геть схолоне.

Білявка взяла келишок до рук та хильнула підігріте вино. Потім гризнула пряника, котрий Даркі підсунула їй прямо до рота.

За сусіднім поглядом прилаштувалися двоє хлопців з глінтвейном. Вони розмовляли про свої справи та кидали зацікавлені погляди на дівчат, вбраних дещо дивно як на їх смак. Даркі кинула з-під каптура простенького чорного плаща у готичному стилі доволі непривітний погляд на них та продовжила:

— Є варіант, як тобі допомогти.

— Правда? Але як? Якби не цей-во, не холод, я б пірнула. От їй бо, пірнула б!

— Ти з глузду з’їхала. Там, — вона присунулась ближче до подруги. — Водяникові онуки казяться. Вони тебе втоплять.

— Але ж ля-а-алька! — шмигнула носом дівчина.

Хлопці в цей час собі шепотілися, і раптом один з них, зеленоокий промовив стиха:

— Дівчата, бачу, у вас проблеми. Чим можемо вам допомогти?

— Так, дівчата, ми розв'яжемо ваші проблеми, — пробасив другий.

Кларіс лише захитала головою, не дивлячись на сусідів, а Даркі так різонула обох поглядом, що ті аж відсахнулися, та зашипіла:

— Згиньте! Миттю!

Гості нігті, вкриті чорним лаком вп’ялися у стіл. Хлопці поспіхом встали та пересіли за інший столик.

— Йдемо! Є в мене один друг на Малій Страні, може й тобі допоможе! Тільки пішки підемо, трохи прогуляємося, він раніше сьомої не приходить до Млина.

Вона різко допила глінтвейн, роздивилася чашку, потім забрала у Кларіс, і віднесла їх до стенда, де попрохала налити ще. Взявши до рук кухлі, дівчата рушили вниз в бік Карлового мосту звивистою вулицею Карловою.

Мовчали: Даркі думала про своє, а Кларіс охопила журба. Вони насилу пробилися крізь натовп до Кржижовницької площі, але не пішли прямо на міст, а звернули на набережну Сметани. По той біг ланцюжками горіли вогні на Петржині, нічне небо розрізала підсвітлена Петржинська вежа. Надзвичайна сирість продиралася крізь плащі дівчат, однак ті, занурені у свої думки, не надто на неї зважали. Навпроти Народного театру Даркі потягнула Кларіс на міст Легії.

— Знаєш, колись я не любила Різдво. Дратувала вся ця метушня, обов’язкові родинні посиденьки, — нарешті порушила тишу Даркі. — Я й зараз його не люблю. Але! — вона підняла палець. — Глінтвейн трохи зменшує мою нелюбов. Зараз дістанемося до місця, там від добрий!

Кларіс лише шморгнула носом у відповідь. Далі вони знову йшли мовчки, затримавшись лише на невеликому майданчику біля ресторанчика італійської кухні на Малостранській набережній, аби помилуватися нічною підсвіткою Карлового мосту.

— Вже недалеко, — промовила Даркі. Вони спустилися вниз на острів Кампу та пішли вздовж Чертовки в бік кав’ярні «Mlýnská kavárna». Кларіс періодично поглядала до води, дивилася на схили над водою, на сніг навколо доріжки, а раптом десь знайшлася її лялька. Але на сніжку бачила лише сліди людей, собак та птахів. Лише велике колесо водяного млина, зануреного у води Чертовки, на хвилю відвернуло дівчину від марних пошуків. Колесо поволі оберталося, налаштовуючи на водночас медитативний та таємничий настрій.