Познайомимось

Друзі давно вже була ідея створення щось подібного. Це буде своєрідний мій щоденник. Де я буду ділитись своїми думками стосовно всього що мене турбує. Ну і трохи розказувати про себе.

Коло моїх читачів збільшилось  до 600-от. Незважаючи на мою повільність у писанні, але  дякую всім терплячим, і дякую що ставитесь до цього із розумінням. 

Якщо комусь цікаво ось посилання на мою сторінку:

https://www.facebook.com/greinis.margarita

Буду рада вас бачити)

Про мою  творчість,  муки, сюжети, героїв,

Як я почала писати? Все почалось з казки)

Кожен автор може почати писати в будь-якому віці. Але коли його запитають коли почалась любов до книги? Він обов’язково порине спогадами в дитинство. В мене те саме.

Пам’ятаю в мене була ціла стопка казок. Там було все: від Колобка до Попелюшки.  Я цією колекцією дуже пишалась, хоч і читати тоді ще не вміла, але всі казки мені читали дорослі. Ці казки я постійно тягала за собою, коли йшла гуляти, і колись я їх так і загубила. Але мова не про те, серед цих казок була одна моя найулюбленіша. Я просила постійно щоб мені її читали.  Як ви думаєте яка? Коли я аналізувала сюжети своїх книг то зрозуміла звідки ноги ростуть. Бо моя улюблена казка «Синя Борода», мені було тоді ну роки 3-4 від сили. Але подібні історії запали в душу  на все життя. А ви як думаєте, чимось схожі мої книги на  «Синю Бороду»?

Першою моєю самостійно  прочитаною книгою була збірка віршів Єсеніна «Черемуха», яку я взяла в шкільній бібліотеці. Потім почала вивчати домашню бібліотеку, і вона в нас була не велика але вибрати було з чого. Товсті томи казок народів світу, класика.  Країна Оз, Аліса в  країні Чудес, Гуллівер, я вже нічого не пам’ятаю, але здається я перечитала всі дитячі книги, які можна назвати постулатами світової літератури. Тоді не було Інтернету, а по телевізору рідко показували мультфільми, і я читала все що попадалось під руку.  Перед сном, зранку, на вихідних. Але сама ніколи не відчувала пориву писати. Більше любила аналізувати книги, її героїв, сюжети і так далі.

Але пам’ятаю коли з подругою  ми ходили до дому із школи, вона постійно просила мене придумувати історії де головною героїнею була вона,  а героєм –  хлопець який їй подобається, кожного разу це був хтось інший. Ха-ха це було смішно. Але їй подобалось, і я видумувала просто від нічого робити, але здивована була як зацікавлено вона слухає).

Дуже полюбляла уроки літератури, особливо коли задавали писати твір-роздум  про якийсь роман. Ніколи не опиралась на те, як пояснювала шкільна програма. І завжди писала сама, це був мій принцип. Бо тоді вже були популярні книги «Готові домашні завдання», і деякі відмінники злизували вже готові.  В мене завжди було інше бачення. І мушу додати до цього нас привчала і моя вчителька по зарубіжній літературі. Її уроки я дуже любила. Вона завжди підтримувала наші думки.  При чому коли одні чітко ділили героїв на хороших і поганих, в мене не було чіткого розмежування. Пам’ятаю колись на уроці я аналізувала героя. І сказала ну з однієї сторони  так то так … (я вже не пам’ятаю про  кого саме йшла мова), але якщо подивитись на героя з іншої сторони. Вчителька зауважила, що саме цьому вона нас і вчить, ми завжди повинні дивитись з декількох сторін. Мабуть, це і стало вирішальною моєю думкою стосовно героїв. Я ні коли не хотіла їх зображувати однозначно хорошими, або поганими. Все як в житті. Ми спочатку сприймаємо героя як поганця, але потім він відкривається нам з іншої сторони. Люблю таких персонажів і своїй творчості прагну до цього.

Ну а як я почала писати. Дехто вже знає. Все почалось із уроків гри на фортепіано. Десь декілька років тому.

В дорослому віці почала захоплюватись детективами і трилерами. Це мої жанри пристрасть. Напевно я передивилась усі, які заслуговують уваги. До речі, цікаво, чи є серед моїх читачів поціновувачі цих жанрів? Може порадите, фільми що вам сподобались детективи чи трилери? Або розкажете які сюжети вам сподобались?

Як придумую  сюжети. Таїнство письма.

Я не люблю легкі історії. І обожнюю закрутити сюжет.  І ви напевно теж помітили:).  Коли починаю писати історію мені цікаво чим все закінчиться як і читачам. Хоча з самого початку я знаю фінал. Бо задумка в мене завжди починається із кінця. Потім придумується зав’язка. А з серединкою трохи складніше. Під час написання першої книги я почала захоплюватись драматургією, і сценарною майстерністю. І сюжети створюю дещо технічно і схематично. Але саме писання я б назвала таїнством. Наскільки добре я не продумала текст в голові, якщо сідаючи за ноутбук я не можу зануритись в атмосферу книги. Все даремно. Але коли ти дійсно влізаєш в історію героїв, текст лягає як по маслу. Тому творчість для мене має дещо містичний аспект. Інколи автору щось приходить і він саме не розуміє чому так написав.

Пам`ятаю як в книзі «Сліпий» я описувала будинок Ореста. Який був темний і похмурий. Але чомусь мені прийшло в голову що стеля в майстерні має бути скляною і саме там пробивається сонячне світло. Найсвітліша частина помешкання, куди Орест нікого не пускає. Лише потім проаналізувавши цей опис зрозуміла, що цей будинок і є сам Орест. Похмурий і злий зовні, все ж таки має світло, куди нікого не пускає.  І в кінці він все таки втрачає той будинок,  це як символізм його внутрішніх змін. А ви любите шукати такі підтексти в книгах?

Мої героїні

Як справжній творець кожну свою героїню наділяю талантом. Не було б жодної, яка б не мала справу всього свого життя, пристрасть, роботу.  Так, мої героїні це кар’єристки. Не знаю чого, але мені подобаються такі жінки. Незалежні, сильні, які не зациклюються лише на особистому житті. Але хто сказав, що вони не шаленіють від кохання? Лише кохання змушує таку жінку зберегти ту жіночність про яку вона забуває, коли змагається із чоловіками на арені кар’єри.

Далі буде)