34

Ми повернулися у Гільдію, і туман, що кілька годин тому здавався живим і підступним, тепер відступав, залишаючи після себе холодний запах сирості та старого каменю. Я йшла поряд із Ліаном, відчуваючи легке напруження, яке ще не залишало мене після полювання. 

У кімнаті для аналізу я сіла на край столу, відчуваючи, як м’язи напружені, а серце ще калатає після взаємодії з істотою. 

Ліан підійшов ближче, схилившись над картою, і сказав: 

— Добре відпрацювали сьогодні. Твоя концентрація дозволила нам отримати більше даних. 

Я глибоко видихнула, на мить дивлячись на нього. 

— Ліан… — почала я, трохи соромлячись, але все ж відверто, — ти вправніший, ніж Арен. Більше, ніж я очікувала. 

Його холодний погляд залишався спокійним, але у ньому промайнув легкий відтінок здивування, чи, можливо, задоволення. 

— Це… несподівано почути, — сказав він, ледве посміхаючись, але швидко повернувся до карт. — Арен має силу, яку ти ще не бачила. Але так, сьогодні діяв я. 

Я кивнула, відчуваючи, що мої слова були чесними. 

— Сьогодні ти буквально врятував полювання, — додала я. — Без твоєї майстерності нічого б не вийшло. 

Ліан нахилився ще ближче, його погляд зустрів мій, і я відчула легкий жар у грудях. 

— Ти теж була непохитна, — промовив він. — Навіть коли істота намагалася вплинути на твою свідомість, ти залишалася зосередженою. 

Я відчула, як невеликий вогник теплоти загорівся всередині. Це була не лише вдячність за його вміння, але й відчуття… більш особисте. 

— Можливо, із нас вийшла непогана команда, — сказала я з легким усміхом, намагаючись приховати, те, що відчувала.. 

Він кивнув, не відводячи погляду, і на мить між нами запала тиша, наповнена невидимою напругою і якоюсь... ніжністю? 

— Можливо, — промовив він спокійно, — але полювання ще не закінчено. 

Я посміхнулася, відчуваючи, як цей маленький контакт зміцнює довіру між нами, а в серці розгорається ще один, зовсім новий вогник — вогник, який колись може перерости у щось більше. 

А поки що ми повернулися до карт і нотаток, але тепер уже не просто мисливець і помічник, тепер між нами закладалася крихітна нитка взаємного розуміння, яку неможливо було заперечити.