31

Ми з Ліаном сиділи за великим столом, засипаним картами, нотатками і схемами туманного простору, де ми спостерігали за істотою. Я прокладала можливі траєкторії її руху, позначала точки спостереження і потенційні пастки, намагаючись охопити її непередбачувану поведінку. 

— Якщо ми розділимо простір на сектори, — почав Ліан, спокійно малюючи схеми на мапах, — можна передбачити місця, де її маркер найбільш активний. Туман допоможе нам приховати дії. 

Я нахилилася над картою, слідкуючи за кожною лінією. 

— Добре, але нам потрібен Арен, — сказала я, не відводячи погляду від креслення. — Що він робить під час спостережень? Бо я ще ні разу не бачила його активних дій… 

Ліан ледве поглянув на мене, майже не змінюючи виразу обличчя. 

— Він не любить привертати увагу, — відповів він. — Арен працює по-іншому. Його методи тонші, непомітні. 

— Тонші? — перепитала я. — Тобто просто стоїть осторонь і дивиться? І чому тоді його вважають досвідченим магом? 

Ліан кивнув, але його погляд залишався холодним, спокійним, без будь-яких емоцій, які могли б видати його справжні думки. 

— Досвід Арена не завжди помітний, — сказав він рівним тоном. — Він бачить і аналізує більше, ніж здається, і діє саме тоді, коли це справді потрібно. 

Я нахилилася ближче до нього, намагаючись прочитати очі. 

— І ти в це віриш? — спитала я. 

— Я бачив, як його підхід працює. Навіть якщо це не виглядає ефектно, — промовив Ліан, і його голос залишався спокійним, майже байдужим. 

— Але він завжди такий… тихий і непомітний, — продовжила я, — що здається, ніби він навіть не бере участі. 

Ліан зробив легкий жест рукою по мапі, показуючи сектор, де істота найактивніше реагує на наші дії. 

— Це не відсутність досвіду, — сказав він. — Це інший рівень. Іноді найсильніші маги діють так, що їхня присутність майже непомітна. 

Я кивнула, але відчула легкий неспокій: його слова звучали переконливо, але холод, який я помітила в його погляді, натякав, що він знає набагато більше, ніж показує. 

Ми продовжували планувати, активно взаємодіючи: я пропонувала варіанти, він уточнював, робив зауваження, виправляв мої спостереження, додаючи деталі, які я могла не помітити. 

І чим більше ми працювали, тим очевидніше ставало, що Ліан не просто помічник. Його точність, увага до деталей і спокій, який залишався навіть у найнебезпечніші моменти, видавали щось більше — як мінімум, досвідченого мисливця або магічного стратега. 

Я вдихнула і подивилася на карту ще раз. 

— Добре, — сказала я, — тоді будемо діяти по плану. Але спостереження за Ареном і його методами… залишає більше питань, ніж відповідей. 

Ліан лише кивнув, не показуючи жодної емоції, і повернувся до креслень, знову проводячи стилосом по позначених лініях. Я відчула легке тремтіння у тілі — відчуття, що він не просто слухає мене, а читає мої думки. А я все ще нічого не підозрювала.