Не ідеальний світ.

Людська віра різноманітна й у цьому можна переконатися, поглянувши лише одним поглядом на місцевих жителів, які з самого ранку вийшли зі своїх будинків аби підготувати своє маленьке містечко до свята весни, що вже було не за горами. Люди метушилися, наче мурахи, що бігали від однієї сторони до іншої, та розвішували червоно-жовті гірлянди з польових квітів, запалювали високі смолоскипи. Ніч мала бути затишною перед приходом зеленокосої богині. 

Серед заклопотаного натовпу повзла закута у чорний плащ тінь, наче голодна гадюка, що намагалася не привертати до себе зайвої уваги. Та не схоже, що містян хоч якось цікавила невідома особа, хоч вони й кидала погляд у її бік, але нічого більшого. Жінки проходили повз, кидаючи одна одній короткий шепіт:« Що за темна особа», «Можливо черговий подорожній забрів, що забрів до нас волею богів», «Схожий на мисливця, невже десь з'явилася потвора». 
 

– Дурні пліткарі люблять язика почесати, - крізь стиснуті зуби лилася дратівливість, а від порівняння із ловцями нігті вп'ялися у шкіру. 

Рухаючись швидкими кроками повз вуличних торговців, які так наполегливо намагалися щось продати напередодні свята, очі кидали короткий блиск у сторони місцевого недохраму. Велика будівля відрізнялася від решти тим, що на вигляд значно старшою, стіни вкриті ззовні тріщинами здавалися занадто не стійкими. Вражали, що цей будинок досі стоїть, а не розвалився на гору цеглин. Неподалік був розміщений вівтар, замкнутий у коло з людей, хтось міняв свічки, що встигли підтанути. Інші маленькими кистями прибирали пил з глиняних статуеток богів.

Від вигляду подібних діянь, вуста розтягнулися у кривій посмішці. Не всім людям було дарована віра у надприродне, упевненість у тому, що боги можуть розв'язати всі проблеми. Саме Ті, хто несли данину будь то шматок м'яса від найкращої свині, глиняні горщики з вином або пасмо власного волосся, здавалося, можуть вірити від щирого серця. З налитими радістю та надією очима, люди подають свої дрібні дарунки у надії на покровительство конкретного бога або духа.

 Одні божества відповідали за будову світу, природні закони та людей, також були нижчі божества - духи, що керували чимось конкретним. Наприклад Опівен відповідає за вино, Куру - мала богиня прянощів. Загалом скільки всього існує на світі - стільки ж богів. 
Хоч більша частина країни вірили у Старий та Новий пантеони, конкретні міста поклонялися якомусь одному або декільком богам. Існують навіть віддалені поселення відлюдників, які мають свої особисті вірування.

Неочікувані вигуки людей змушують здригнутися усе тіло, а рука під плащем рефлекторно обхопила руків'я клинка. Обернувшись, перед погляду постає процесія: Купка людей у білих мантіях до землі, а натовп відходив від дороги, звільняючи дорогу людям у білій одежі. Попереду йшли люди, обличчя яких закривав довгий фартух, однією рукою вони тримали кошики наповнені зеленими травами, іншою вміст кошика кидали на землю поперед себе. Таким чином вони прокладали шлях для богів весни, цвітіння, достатку. Особи позаду не відрізнялися від перших, але у своїх руках мали довгі дерев'яні палиці із гострим лезом на кінці, вони утворювали коло, у центрі якого хтось був.