Глава 19

 Вранці дивлюсь новини. Пожежу тільки ліниві, здається, не прокоментували. Слухаю, відзначаючи з яким ще креативним сплеском доведеться зіткнутися. Дивлюсь на себе, а я так нічого виглядаю на екрані. Бліда, щоправда, трохи. Але вчора я ж не була налаштована, що підпаду під приціл камер та пильну увагу журналістів. Сьогодні я дбайливіше відношусь до свого зовнішнього вигляду. Темно синій діловий костюм, макіяж, низький пучок на голові. Ще б тугу з погляду прогнати і я готова.

   День розпочинається. Дорогою до офісу я збираю інформацію про теперішній стан речей. Від телефону у мене вже горить вухо, а від постійного потоку новин тліє мозок. Видихаю й на хвильку закриваю очі. Проконтролювати все неможливо, якби я не старалася. Кажуть, проблема завжди в очах того, хто дивиться. Події - це лише події, ситуації - це лише ситуації.  І тільки наша реакція визначає їхню важливість. Алгоритм дій для розв’язання проблем у мене  давно вже був опрацьований. Найперше, що необхідно - це заспокоїтися. Бо внутрішні очманілі пси у вигляді божевільних емоцій, не дають раціональній частині мозку щось вирішити. Затим необхідно усвідомити, що я можу контролювати. Все ж таки в житті вкрай мало проблем, яких неможливо вирішити. Й важливо відокремити те, на що ти можеш вплинути й те на що ти впливу не маєш. А далі потрібно почати діяти. Адже дорога з’являється перед ногами того хто йде. Правило одне -  рухатися вперед.

  З машини я виходжу натягнувши на своє ніжне, внутрішнє праліне бронежилет. 

Те, як підібрався Дмитро Васильович, коли мене побачив враз насторожило.

- У нас проблема, - прошипів він, підхопивши мене під руки.

- Що трапилося? - прошепотіла йому у відповідь.

- Журналісти. Ми на шпальтах усіх газет. Гадаю, що певні люди цим скористаються, - невдоволено пояснив він.

Як же я люблю, коли він так зрозуміло все розповідає…

- Дмитро Васильович, а хіба нам є що приховувати? Позиція Лани Василівни була більш аніж прозора. Ми платимо усі податки й нас не чіпають. Ми не ліземо у кримінал і перед законом чисті, як сльоза.

- Не будь наївною! Якщо буде хоч один шанс заплямувати нашу репутацію, то всі ним скористаються.

- Від мене ви що хочете? - ковтнула я його незадоволення.

- Постарайся оминати гострих тем. Й не дай себе загнати у глухий кут.

В його очах палахкотіло роздратування й час від часу він ще поскрипував зубами. М-да, парламентарій він ще той. Це тобі не на роботі нагинати залежних від себе людей. Від Дмитра Васильовича, коли він був не в дусі стогнали усі. А тут його розпецькане відчуття власної значущості, патрань голодних журналістів може й не пережити. То він з радістю натяг мені на голову терновий вінок й віддав на заклання драконам пера. Але кому це впало?

- Ти непогано вчора трималася й досить язиката. Маєш впоратися.

Боже, він навіть похвалив мене. Діло видно труба.

- Буйки, за які мені запливати не можна, будете ставити? - зацікавлено заглянула я йому в очі.

Очі чоловіка звузилися, а ніздрі затрепетали, проте він стримався. Як же я йому потрібна…

- Сама розберешся, - єхидно додав він. - Заодно й перевіримо, як ти тягар влади витримаєш.

- Дякую за настанови.

Легким нахилом голови я повідомляю, що прелюдії з мене досить. А то щось вже геть поряд дзвінко лопнуло та розсипалося й схоже, що це було моє терпіння. Здається, завдяки дядечкові я розпочинаю розуміти мотиви тих, хто вбиває близьких…

   І понісся народний танець складного, ритуального походження. Мета якого інтенсифікувати людську енергію для найповнішого впливу на життя.

   Перші танці  первісних людей були простими, але люди змінювали умови свого життя й танці ставали усе складніші. Сьогодні хороший танцюрист має володіти високим рівнем професіоналізму, мати почуття ритму та відмінну пластику. Щоб бути конкурентним та здатним запропонувати кілька варіантів вже поставлених номерів, або ж створити нове шоу, доводиться тривало й наполегливе вчитися та проводити регулярні репетиції.

   І я поринула у світ панування дводольних розмірів, гостро синкопованого ритму, повторення коротких наспівів з переважанням ударно-шумових інструментів. Тонка психологічна гра, де впевнена поведінка була тілесним корсетом успішності. Я тримала спину прямо, плечі розправленими, мої жести були чіткі, а хода впевненою. Адже звідки людям знати, хто в цій ситуації господар і, як їм ставитися до мене? Більшість з нас живе за шаблонами. Й своєю поведінкою я повідомляла, що до мене необхідно ставитися з повагою. Поведінка, що виражає внутрішню силу й спокій змушує з собою рахуватися.

   Тож, коли я почала відповідати на питання журналіста, а він мене перебив й сам докидав свою версію, я замовкла й спокійно на нього дивилася, як на дитину, що бешкетує. А коли він замовк, то ввічливо поцікавилася чи бажає він почути мою відповідь на своє питання.

    Королівська витримка й фантастичне самовладання дорого вартує. Навіть, коли тобі хочеться знести комусь голову - все, що ти можеш дозволити це трішки осуду у погляді. Володіння собою, своїми емоціями, своїми бажаннями вимагає тяжкої роботи над собою. Адже ніхто не народжується настільки сильним та раціональним, щоб уміти перемагати в собі власні емоції. Вміння бути наполегливим, цілеспрямованим народжується з середини й дозволяє проходити через поразки та тривоги з позитивним відношенням до життя. Зрештою, щоб не трапилося, і яка проблема б не була, вона має рішення.