Глава 5

Відчайдушно викашлюючи легені я вийшла на кухню. Близнюки мирно снідали, а Святослав нарізав круги довкола Галі й роздавав їй мудрі поради, як найкраще їй треба робити млинці. Те, що в очах Галі з’явилася й міцніла жага вбивства, він не помічав. Галя до життя відносилася просто. Й коли прибитий її втомив, схопила рушника й кілька разів  з’їздила ним по плечах кістлявого генія.

- Філософ доморощений забирайся з кухні зі своїми крамольними речами. Мощі ти ж загробні, дай спокійно сніданок приготувати!

Святослав бадьоро перебираючи ніжками задкував від цієї  розгніваної гарпії. Я щось від несподіваної картини розгубилася й не відразу зорієнтувалася. За що й поплатилася, коли задкуючи він влетів в мене на повному ході. Аж дух забився.

- Ой! - спантеличено пискнуло це бідове диво.

Й різко розвернувся до мене. Збентежено витріщився.

- Та, щоб тебе! Вибачте Мирана! - кинулася вибачатися Галя.

- Живий? - з посмішкою запитала я його.

Моргнув кілька разів. Підхопила його під лікті й обережно підштовхнула в сторону столу.

- Кілька хвилин посидь спокійно, - пробурмотіла йому. - Усім доброго ранку! - життєрадісно привіталася з усіма.

- Доброго ранку! - буркнули мені племіннички.

- Яка у вас спокуслива гірка з млинців, - кивнула Галі.

- Та на сніданок приготувала. А цей біс, спокою не дає, - пожалілася вона.

- У вас є надійна зброя, - хмикнула я.

А жінка знітилася. Я ж зайнялася чаєм. Залізла в холодильник й дістала імбир, м’яту та апельсин.

- Галя, а де у вас чорний перець й мед?

Галя,з цікавістю поглядаючи на мене, швиденько дістала все, зажадане мною з полиць.

- Вам на сніданок млинчики? Чи може щось інше приготувати? - заметушилася жінка.

- Ваших чудових млинців буде достатньо.

Близнюки, доївши сніданок й ранкове шоу, почали збиратися до школи. Янка обціловувала свого щуро-собаку. Ярема з-під чуба глянув на мене.

- Не хвилюйся. Підійду, - кивнула йому.

Поставила на стіл дві чашки з чаєм. Святослав покосився на чашку, але нічого не сказав. Галя поставила миску з млинцями й до них піали з варенням, сметаною та згущеним молоком.

- Варення може бути корисним для здоров’я, - не втримався Святослав й поділився мудрістю.

- Хм! І в чому його користь? - запитала я.

- Більшість ягід та фруктів з яких готують варення містять велику кількість бета-каротину, попередника вітаміну А, аскорбінову кислоту - вітамін С, вітаміни В1, В2, РР і Е. При високих діях температури звісно бета-каротин та аскорбінова кислота частково руйнуються. А от, вітаміни В1, В2, Е, РР є досить термостійкими. Й користь варення у вигляді цих вітамінів є. А ще…

Відчувши, що його слухають Святослава понесло. Емоційний, як калейдоскоп, він розповідав мені про вітаміни, затим перейшов на калорійність варення і його вплив на організм, а потім незбагненно як він перестрибнув на тему забруднення навколишнього середовища. Замовкнув він тільки тоді, коли до нього впевнено підійшла щуро-собака й попросилася на руки. Взяв. Пародія на собаку дриґотіла всім своїм хирлявим тілом, зі страшною силою раділа йому й намагалася облизати обличчя. Він ухилявся, посміхався й лагідно погладжував плюгавого монстра. В моєму розуміння, собака має бути собакою, а не копією щура. З цим песиком, мої відносини обмежувалися тим, що я весь час дивилася куди стати аби не наступити на цю радість.

- Так що там зі сміттям? - запитала я.

Моргнув. Повитріщався на мене. Й квапливо продовжив, неначе я зараз втечу.

- На території України накопичено більше як 36 млрд тонн відходів. З них 1,5 млрд - небезпечні відходи. Тобто десь від 4 до 7% нашої країни завалені сміттям. Й більшість цього сміття лежить на полігонах. А уяви, сміття гнитиме на таких полігонах століттям.  На розкладання пластикової пляшки потрібно понад 400 років, алюмінієвої банки - 200 років. Проблема сміттєзвалища сягає в Україні критичної позначки. Звалища переповнені відходами, а оптимальної програми утилізації немає. В Україні понад 200 біологічних видів потерпають від сміття. Через кожних 5 хвилин гине чайка…  

Поки я слухала, намагалася розгадати цю емфатичну ходячу енциклопедію. Основна проблема - говорить багато й не завжди на тему. Запальний, афективний, постійно чимось захоплений й вкрай вразливий. Колоритний персонаж обманливий, як посмішка мастифа, складний, як китайська мова, наворочений, як айфон і норовливий, як кішка. Чарівно. Під моїм поглядом він замовк, глянув на годинник й підірвався з місця.

- Мені вже час. Робота і все таке…

Він заметушився. Щуро-собака рознервувався й собі почав гавкати, стрибаючи поряд нього. Закотила очі. Провела його задумливим поглядом. Таких, певно, виводять спец посівом.

    Гаразд! Розпочну зі школи, а далі розберемося. У власній кімнаті я сумно оглядала свій убогий гардероб. Коли збиралася, то похапцем запхала якісь речі у валізу. Знайшла джинси, два чорних, тоскних плаття,  кілька футболок, светрик. Ех, не готова я до цього життя. Та без варіантів. Натягла одне з платтів. Поглянула на себе дзеркало. Що ж то гени на мені вирішили відпочити? Ні маминої вроди, ні батькової статності. Фігуру я отримала завдяки наполегливій праці у спортзалі. Виразні очі, завдяки макіяжу. М-да, 50% приголомшливого вигляду - це правильний макіяж, одяг та аксесуари. Цим правилом, якщо було потрібно, користувалася на повну. Джинси, футболки й хвіст на голові за потреби легко змінювалися на весь мотлох ділового, або вечірнього стилю. Скромно підмалювала очі. Ну так! Вийшло на любителя: бліда морда, глибокі тіні під очима, вилиці, що випирають та судини, що лопнули в очах. Невдоволено посопіла над собою. Скромно зібрала волосся в низький хвіст. Так, все! Зрештою у нас горе. Можу й так виглядати.