Глава 13

 Єва Коллінз 

  Це був він. Джастін. Я впевнена, що він. Проте роздивитися не вийшло, автомобіль швидко промчав повз мене. 

  Почуття, які я намагалась заглушити, виринули з новою силою. Серце защемило. Він не помітив мене. Але що чоловік тут робить? Якщо живе в цьому районі, то це не остання наша зустріч. Ми обов'язково зустрінемось знову. Я це відчуваю. 

 — З Вами все добре? - до мене підійшла жінка середнього віку, - Ви виглядаєте розгублено.

 — Зі мною все гаразд, дякую, - жінка невпевнено оглянула мене, ніби очікуючи, що я впаду. Але все ж кивнула і пішла далі.

  Вже навіть коли я була вдома, мене не відпускало таке відчуття ніби я знайшла щось дороге і давно втрачене. В такі моменти починаєш вірити в долю. 

  Решту дня я вирішила провести в своїй кімнаті-майстерні. В мене була одна незавершена картина, яку я пишу вже два роки. Саме вона має стати першою, яку я написала показуючи свою душу. Грубими мазками було зображено піщаний берег, морська гладь та безкрає блакитне небо. Це лише фон для основного елемента, а якого саме і сама не знаю. Оглянувши холст, я відвернулася до іншого, бо знала, що зараз нічого туди не додам. Сьогодні має приїхати й забрати картину зі своїм зображенням одна замовниця, тому треба гарно упакувати її, а вже потім творити далі. В руках опинився телефон з відкритою перепискою. Цього разу мені доручили перенести на холст весільне фото. На ньому були молодята, що цілувалися, але наречена приховала сам поцілунок за своїм букетом квітів. Піоновидні троянди ніжного рожевого кольору з гілочками евкаліпту ховали щастя закоханих, а стрічки, якими був зв'язаний букет, надавали якоїсь невинності й струміли в повітрі. Колись і я хотіла мати таке фото. В голові я почала прикидати як розмістити все це на холсті. Тоді мені зателефонувала замовниця, аби я винесла їй портрет. Взявши замовлення, спустилася вниз під'їзду. До своєї квартири я не підпускаю незнайомих людей заради власної безпеки. 

  Дівчина оглянула мою роботу і з усмішкою повідомила, що саме це вона й хотіла. Тож задоволеними вийшли всі. Вона моєю роботою, а я платнею за свої старання. 

  Вдома я перевдягнулася в робочий одяг і приступила до роботи над новим замовленням. Коли фон був готовий, то мені зателефонувала Олівія.

 — В тебе знайшлася вільна хвилинка? - запитала я.

 — Так, перерва на зйомках і все таке. То як твоя співбесіда?

 — Все просто чудово, мене взяли на роботу.

 — Вітаю! Сподіваюсь, що це саме те, чого ти хочеш. А ще в мене є пропозиція, - якось загадково промовила вона.

 — Після твоїх ідея я зазвичай ще кілька днів несу наслідки. 

 — На цей раз тобі сподобається, - Олівія витримала інтригу і повідомила: - Мені потрібна модель на фотосесію, а то моя робоча сторінка в інстаграм пустує.

 — Невже в тебе немає клієнтів для цього?

 — Немає. Через розклад моєї роботи сценаристом я не встигаю бути ще й фотографом. Ніхто не хоче підлаштовуватися під мій графік. Тому прошу виручи мене. 

 — Гаразд, я згодна. А в якому стилі фотосесія? - поцікавилася я.

 — Хочу зняти щось романтичне, з певними паризькими нотками.

 — З мене така собі француженка. 

 — Не прибідняйся, ти повна талантів. Все бувай в мене закінчується перерва, ввечері зідзвонимось, - і виклик перервався.

 Я вже хотіла повернутися до роботи, як мій живіт пробурчав з протестом. Схоже в мене теж перерва на перекус. Після ситного вчорашнього пирога справи пішли вгору, тому до вечора в мене була готова більша частина роботи, а наступні дні я буду доводити її до ідеалу. 

  Спина боліла. Як завжди перенапружені м'язи давали про себе знати. Тому я прийняла рішення повалятися в гарячій ванні. Набравши води, я взяла келих червоного вина і пішла відпочивати. Спиртне я вживаю дуже рідко і виключно вдома, сама або з Олівією. Знявши одяг, опустилася у воду. Вона поглинала моє тіло й дарувала розслаблення. 

  Достатньо розслабившись, я провела рукою по своїх грудях. Спершу подарувала ласку одній, а потім іншій. Вільною рукою взяла келих із вином й зробила ще один ковток напою. Давно я не задовільняла себе. Тому тіло було спрагле по ласках. Вершинки грудей стали занадто чутливими. І кожен дотик до них спричиняв неймовірне задоволення. Я вирішила йти далі. Провела рукою по плоскому животику й дісталася найпотаємнішого. Спершу просто накрила долонею свої пелюстки, а вже потім, знайшовши клітор, пальчиками почала досліджувати його. Гаряча кров текла в тілі, розповсюджуючи бажання. Тіло тремтіло бажаючи звільнення. А мені хотілося подовше себе помучити, аби завершення було феєричним. Я закинула ноги на бортики ванної і підсунулась стегнами до руки. Тихо застогнала продовжуючи свої дії. Полум'я розгоралося внизу все більше і більше. 

 — О, Боже-е-е... - я не втрималася і всхлипнула. 

  Дихання було поверхневим. Я запрокинуло голову, зажмурившись. Закінчення таке близьке. М'язи скорочувались. Тіло здригалося. Серце вилітало з грудей. І все ніби вибухнуло феєрверком. Полегшення прийшло одразу. Я почувалася задоволеною кішкою. Ще трохи й буду муркотіти. І тільки після того, як я заспокоїлася, зрозуміла, що в уяві весь цей час в мене був один чоловік. Джастін.