Глава 9

 Єва Коллінз

  Не знаю, що змусило мене вчора погодитися на пропозицію Ніколаса про побачення. Але сьогодні це здавалося поганою ідеєю. І мені хотілося все відмінити.

  Вчора ввечері він оплатив рахунок у клубі та запропонував підвезти мене додому. Звичайно я спробувала відмовитися, але його наполегливість не мала меж. Тому я погодилася, але назвала адресу сусіднього будинку. А після прощання зайшла у під'їзд і почекала десять хвилин, щоб він поїхав. Тільки тоді вже пішла додому.

 Зараз я сиджу в кімнаті та переглядаю новини. Цю звичку я перейняла від батька. Хоча нового нічого не було. Новий скандал якихось зірок, футбольний матч на вихідних, пожежа на текстильній фабриці... А ось це цікаво. Я увімкнула репортаж, але на слова журналістки особливо уваги не звертала. Поглядом я вишукувала одну людину, та розглянути обличчя було неможливо. Всі рятувальники рухалися швидко та злагоджено, щоб запобігти катастрофі. На пожежному автомобілі я розглянула цифри "1-3-8". Саме ця пригада була на місці аварії, у яку я потрапила. Тому він мав бути там і можливо зараз я дивилася на нього, але не впізнавала.

  Саме тому мені було соромно, що я погодилася на побачення з іншим. Але зараз мене хвилювало не лише це, а й те, що від Олівії не було жодної звістки, окрім короткого повідомлення близько опівночі. В ньому вона повідомила, що все добре і мені не потрібно хвилюватися. Але зараз одинадцята і від неї ні слуху ні духу.

  З такими темпами я скоро зійду з розуму. Треба їй зателефонувати. Але вона буде не задоволена, якщо я чомусь особливому заваджу. Щоб прибрати хоч якусь проблему, я вимкнула ноутбук з новинами про пожежу. Треба відволіктися. Можливо, щось приготувати. В холодильнику було не густо. Але ідея виникла миттєво. Пиріг з куркою та грибами. На щастя всі інгредієнти в мене є. Я дістала з морозилки листкове тісто та поклала його розморожуватися, а покищо треба підготувати начинку. Звичайно головними інгредієнтами є гриби та курка, але в холодильнику ще завалялося броколі. Його в рецепті немає, але не думаю, що воно зіпсує смак. Промивши всі продукти, я поставила броколі варитися, а гриби та курку обсмажувала. Готування і справді відволікло мене. І вже менше ніж через годину в мене був готовий пиріг. Щойно я його нарізала пролунав дзвінок у двері. Здається, я здогадуюсь кого сюди принесло.

 — І тобі не соромно? - одразу з порогу запитала я.

 — Якщо чесно, трішечки, - відповіла Олівія.

 — Ти знаєш як я хвилювалася?!

 — Здогадуюсь, - кивнула та і пройшла в середину квартири, ‐ І судячи по запаху, в тебе є щось смачненьке. 

 — І ти зможеш це з'їсти тільки після пояснень. 

 — Це називається шантаж.

 — Та невже? - награно сказала я, ‐ Може поясниш чому до цього часу від тебе не було ні вісточки.

 — Ну, вибач мені. Ми занадто захопилися.

 — Тобто весь цей час ти була разом із таємничим містером "А"? - з цікавістю сказала я і сіла на стілець у кухні. 

 — Ага, і ми провели гарячу ніч, хоча ранок теж не розчарував, - вона сиділа навпроти мене і дивилася прямо в очі, очікуючи реакції. 

 — То як же звуть твого незнайомця? 

 — Скажу після того, як ти розповіси про хлопця, з яким провела вечір, - від її слів я миттєво почервоніла і сховала лице в долонях, - Навіть не викручуйся, я все бачила.

 — Ми з Ніколасом просто повечеряли.

 — Ііі... - наполягала на продовженні подруга. 

 — І він запросив мене на побачення. 

 — Ваууу! Нарешті це сталося, - вона аж підскочила і обійняла мене на радощах, але різко відсторонилася, ‐ Ти ж погодилася? Благаю скажи, що погодилася.

 — Так, але...

 — Ніяких але. Ти підеш.

 — Я не можу, - вже більш серйозно повідомила я. Вона ступила два кроки назад та оперлася на стільницю.

 — Продовжуй, я хочу знати причину. Але якщо це через того невдаху, то...

 — Ні, не через нього, - і тут я прийняла рішення сказати правду, - Це справді через чоловіка, але не Девіда, - зізнання давалося тяжко, тому були деякі паузи, - Я закохалася... знову. Мені буде соромно йти на побачення з іншим. Це ніби зрадити своїм принципам.

 — Чому ти раніше мені не розповідала?

 — Просто це було так раптово ніби кохання з першого погляду. Та й не думаю, що ми ще зустрінемось. Але в душі просто штурмує ураган.

 — А можна більше подробиць? Де і коли ви зустрілися? Ім'я?

 — Джастін, його звати Джастін. Він був рятувальником, який витяг мене з автомобіля. 

 — Зрозуміло. А тобі не здається, що це щось на кшталт вдячності. 

 — Я вже й сама не знаю. Я заплуталася у собі і ніяк не можу розібратися. 

 — Тоді пливи за течією, а коли зрозумієш як все владнати, то дій. Сходи на це побачення, можливо, воно буде поштовхом до нового життя. Кінець кінцем ви ж не одружуватися йдете.

 — Гаразд, я сходжу. Але для того, щоб прояснити ситуацію для Ніка. Не хочу, щоб він будував марних сподівань.

 — От і добре, - сказала Олівія та пішла до холодильника, ‐ Я досі чекаю, що ти мене нагодуєш, - вона почала наливати в склянки сік, який взяла в холодильнику. 

 — Зараз я поріжу пиріг і можна буде їсти, - тільки я взяла до рук ніж, як мій телефон задзвонив. Я одразу ж прийняла виклик. 

 — Добрий день. Я – Айлін Веллс, директор початкової школи на 74 вулиці. Ви Єва Коллінз?

 — Так, це я.

 — Ви подавали заяву на вакансію вчителя мистецтв. Ми чекаємо Вас завтра на співбесіду о 12 годині.