Глава 4

Єва 

  У лікарні мені сказали, що залишать на кілька днів, щоб поспостерігати за моїм станом. Зараз має приїхати Олівія. Вона як дізналася мало не взірвалася від емоцій. Коли приїде сюди, то всю лікарню підніме та переверне. В мене лише кілька синців, невелика рана від удару на голові та розтягнення зв'язок руки. Від знеболювального хотілося спати, але я чекала на Олівію. Очі почали заплющуватися і як раз тоді  хтось влетів у палату, зупинившись у дверях. Я була впевнена, що це моя подруга. І не помилилась. Варто було мені поворухнутись, вона одразу підлетіла до мене.

 — Єво, - в її очах стояли сльози, - Як ти?

 — Все добре, я впорядку, - я взяла її долоню в свою, - Тільки від ліків спати хочеться. 

 — Добре, ти поспи, а я сходжу візьму тобі щось смачненьке, а то тут їжа не смачна. Повір, я знаю.

  Я лише кивнула і щойно заплющила очі, одразу поринула в сон. Знеболювальне зробило свою справу, я ніби не відчувала свого тіла. Така легкість в мене була вперше. Щоправда сновидінь я не бачила або просто банально не пам'ятала. Так же у всіх людей? Вони знають, що їм щось снилося, але не пам'ятають? Господи, про що я думаю. Спати вже не хотілося, але слабкість була присутня. Я спробувала сісти, але в мене це вийшло погано. Раптом відчинилися двері, та я побачила Олівію з пакетами в руках. Її погляд зразу зосередився на мені, а брови поповзли доверху. 

 — Ти що робиш? Тобі необхідно відпочивати. 

 — Я достатньо відпочила. Сон пішов мені на користь. 

 — Так кажуть про тривалий сон, - буркнула вона.

 — Ну, так. Я ж проспала кілька годин.

 — Ні, люба, ти спала менше години. Я тільки повернулася з кафе, - вона підняла пакети, які тримала в руках, вище, аби я звернула на них увагу. 

 — А по відчуттям і не скажеш. Я виспалася. 

 — Тоді тобі час поїсти. Ти он як схудла, - вона по-материнськи похитала головою. Олівія почала діставати страви, що принесла: м'ясо кролика у вершковому соусі, салат з куркою, круасан і лимонад з полуницею. Все, що я люблю. Я завжди знала, що Олівія уважна до деталей, але аж на стільки. Я не очікувала. 

 — Я схудла, щоб подобатися... - і я замовкла. Девід навіть не передзвонив мені, хоча медсестра йому телефонувала з мого телефону. Якби він справді мене кохав, то вже був би тут. А так виходить, що все це було брехнею. 

 — Кому? Тому ідіоту? Він не вартий і твоєї волосини, почула мене?

 — Так, - усміхнулася їй. Я згадала про Джастіна, але не хотілося ділитися цим, бо скоріш за все ми більше ніколи не побачимось. Та мені здається, що я його не забуду. Він з першого погляду нахабно вкрав моє серце і відмовився повернути. 

 — Ти так усміхаєшся, що мені навіть стало цікаво, що твориться в твоїй голові, - вона допомогла мені прийняти сидяче положення і вручила тарілку з тушкованим кроликом. Добре, що хоч не почала мене годувати, як маленьку дитину з ложечки, - Я зараз сходжу до лікаря і повернуся.

  Я продовжила насолоджуватися своїм обідом. До мене в цей час, поки не було Олівії, заходила медсестра. Вона поцікавилася моїм станом, перевірила показники та пішла, побажавши гарного дня. Схоже мої дні у лікарні не будуть такими поганими. Я так глибоко поринула у власні думки, що не помітила подругу, яка зайшла до палати. І коли вона покликала мене, я виляла на себе лимонад, який пила.

 — От чорт, - тихенько виругалась я.

 — Нічого страшного, я зараз тобі допоможу, - вона забрала в мене стакан, поставила його на тумбу, а далі допомагала мені привести себе до ладу і переодягтись. Її підтримка краяла серце. 

 — Що б я робила без тебе?

 — Жила б далі? - вона сказала це так, ніби якусь очевидну річ. 

 — Не знаю, це було б дуже нудне життя, - Олівія почала непомітно усміхатися, а потім підняла очі на мене.

 — Лікар сказав, що тебе можна буде забрати через два дні.

 — Вдома з такою рукою буде не легко, - зробила я свої висновки, дивлячись на опухлу руку.

 — Саме тому я буду з тобою.

 — А як же твоя робота?

 — Я вже відпросилася на цей тиждень, потім відпрацюю.

  Така подруга суцільний подарунок долі. Я навіть можу повірити, що вона мій янгол охоронець. 

 — Не вішай носа. Нам ще дух твого колишнього виганяти, - і вона засміялася так, що її настрій передався і мені.