Глава 3

Джастін Тейт

  Як тільки я поклав дівчину на каталку, її забрали у швидку двоє наших парамедиків. Виїхавши сьогодні на виклик, я не очікував побачити на місці аварії таку гарну дівчину. 

 — А вона симпатична, - почув голос поряд, - Я б дозволив такій гарнюні скласти мені компанію. 

  Я обернувся і зустрівся з Алланом. Ми жили по сусідству у великому містечку штату Північна Дакота. Після закінчення школи, він одразу подався на пошуки себе і оселився в Лос-Анджелесі. І зараз я розумів чому. Тут відчувалася свобода, вона буквально літала в повітрі. Я ж залишився в рідному штаті, лише переїхав в Бісмарк, де і став рятувальником.

 — Вона тобі так сподобалась, що аж мову відібрало чи що? - продовжував своє знущання Аллан.

 — Не говори маячню. Я просто робив свою роботу.

 — Ага, я бачу.

 — Яка причина аварії? - причина мені і так була зрозуміла, але треба було якось відійти від цієї теми.

 — Та жінка, - він вказав на жінку середнього віку, яку оглядав один із парамедиків іншої швидкої, - В її крові вміст алкоголю 2,1 проміле. Заснула за кермом і на перехресті врізалася в таксі. Сама ж вона майже не постраждала, а от таксисту не пощастило, він втратив забагато крові.

 — У лікарні йому допоможуть. Мені треба йти збирати спорядження, побачимось ввечері, - я похлопав його по плечу і пішов до своєї команди. 

  Через годину мав бути кінець нашої зміни. Я обожнюю свою роботу, але в кінці зміни пропливають думки про звільнення. Сьогодні мені треба відпочити, бо завтрашній вихідний я пообіцяв провести з сином. А свої обіцянки сину я завжди виконую. 

  В цю мить на мій телефон повімлення. Няня скинула фото Енді. На першій мій синочок стояв біля фонтану і посміхався, на другій сидів на зеленій траві, а у руках був ріжок з морозивом. Через роботу я не міг приділяти йому багато часу. 

  Пів року тому я переїхав сюди, в Каліфорнію, щоб почати нове життя. Хоча майже нічого не змінилося. Робота, дім, син, і так знову, і знову. Але дихати стало легше. В Іллінойсі моя мати завжди докоряла мені і не давала спокійно жити через виховання сина. А тут ніхто мене не діставав, я сам був власником свого життя. Звичайно батьки продовжують вмовляти мене повернутися, але Енді тут вже пішов у школу. І відлучати його від друзів я не буду.  

  Закривши зміну, я вирушив додому. Вже під'їжджаючи до будинку, я помітив Енді з нянею. Вони йшли вулицею, а Віолетта несла в одній руці два пакети з продуктами. Я вийшов з автівки і попрямував до них. 

 — Ти вже повернувся? - запитала Віолетта.

 — Так, - я забрав у неї пакети і взяв сина за руку, - Тобі сподобалась прогулянка, синку?

 — Так, тату, - сказав він, але якось нібито засмучено, - Але я хотів, щоб ти був з нами.

 — Завтра ми з тобою обов'язково разом кудись сходимо. І дамо Віолетті вихідний.

 — Я не втомилася. З твоїм сином проводити час одне задоволення. 

 — Справді? Минула няня сказала, що більше ніколи не погодиться його доглядати.

 — Не знаю, чому вона так сказала. Твій син дуже мила дитина, - вона глянула на нього й додала, - і слухняна, правда? 

  Ендрю лише активно закивав головою. Віолетта, справді, єдина з ким він так швидко потоваришував. До цього його минулі няні скаржилися на нього за неслухняність. І лише вона протрималася три місяці. 

 — Я купила продукти, бо помітила, що ваш холодильник спустошився.

 — Скажеш скільки я маю тобі повернути за це, - я підняв трохи вище пакети з продуктами, щоб вона зрозуміла про що я.

  Вона лише кивнула. А мені на телефон прийшло повідомлення, але я вирішив переглянути його вже в домі. Коли Віолетта з Енді пішли мити руки, я переглянув його. 

Аллан: Сьогодні. Бар "Фуксія". Ми не договорили.

  Звісно він від мене не відчепиться. Але і залишити Енді одного, я не можу. І те, що я збирався зробити мені довго буде не давати спокою. Адже я збирався скористатися добротою Віолетти. Я почав розбирати продукти, чекаючи на неї. Вони зайшли на кухню. Енді вхопив яблуко, збираючись його вкусити.

 — Зачекай, хлопче, - я забрав в нього яблуко і помив у раковині, - Ось тримай.

  Він узяв його і побіг у свою кімнату. А я повернувся до няні, яка стояла по іншу сторону столу.

 — В мене буде до тебе одне прохання, Віолетто, - я поглянув у її зацікавлені очі, - Чи не могла би ти переночувати сьогодні тут, у кімнаті для гостей. Мені ввечері назначили зустріч і...

 — Я згодна, Джастін.

 — Так просто? - мене здивувало з якою легкістю вона погодилася.

 — В мене вдома гостює брат, і я з ним посварилася зранку, - вона зробила паузу, - Не хочу повертатися додому. Тільки з'їзджу візьму речі.

 — Гаразд. Я дуже тобі вдячний, - я підійшов до тумби, де лежав мій гаманець, вийняв кілька купюр і подав Віолетті.

 — Але тут забагато! - одразу ж обурилася дівчина, - Продукти дешевше коштують.

 — Це не тільки за них. Ти так багато робиш для мене, що, мабуть, і не уявляєш. 

 — Дякую, це приємна похвала.

  Дівчина вже через дві години була в мене вдома, облаштовуючись у гостьовій кімнаті. У Ендрю був денний сон, а я переглядав меню одного ресторану поблизу, щоб замовити доставку. Не хочу, щоб Віолетта щей на кухні стояла за готуванням їжі. Вона й так виконує роботу поза своїми обов'язками. 

 — Віолетто, як ти відносишся до мексиканської кухні?

 — Не маю нічого проти. А що?

 — Замовляю нам перекус.

 — Це добре, бо мої кулінарні здібності закінчуються на салаті та яєчні, - вона з'явилася у дверному пройомі з усмішкою на обличчі. 

 — Мої теж.

  Я замовив по два тако кожному, дві порції енчіладас, порцію начос для Енді та два вида соусів. Ми разом поїли, і я почитав книжку сину. Після чого почав збиратися на зустріч з Алланом. Перед виходом з дому дав настанови, щоб вони замовили собі щось на вечерю і не голодували. Вже в барі я зайняв столик у кутку, не хотілося бути якось поміченим. Замовив текіли і чекав свого друга, який схоже не поспішав. Двічі до мене пробували підсісти дівчата. А от Аллан все ж не з'являвся. І це починало бісити.