Розділ 46. Щось сталося?

Розділ 46. Щось сталося?

Ліза пам'ятала тільки, як взяла до рук блокнот з олівцем і сіла в крісло. А далі все, як у тумані. Транс був настільки глибоким, що вона випала на якийсь час з реальності. Коли прийшла до тями, ніяк не могла зорієнтуватися, скільки часу перебувала у відключці. Їй здавалося, що вона встигла списати половину аркушів блокноту. Чекала, що побачить ціле есе — кілька великих абзаців таємних знань, що відкрилися їй. І яким же було її здивування, коли вона виявила на аркуші виведене не своїм почерком лише одне слово:

Кажан

Що б це могло означати? Ліза вже була в курсі, що інформація приходить до медіума фрагментарно. Але ж не настільки? Ох, Лізо, щось поки що твій дар дуже сумнівний, абсолютно в зародковому стані. Ну, хоч би ще одне слово написала. Що їй з цим кажаном робити?

Вона задумливо глянула на годинник — восьма вечора. До опівночі лишилося чотири години. Смертельно мало. Вона навіть хтозна навіщо перемножила ці чотири години на шістдесят хвилин і число, яке отримала — двісті сорок хвилин, здалося ще більш знущально маленьким.

Ох, і чого на неї наганяє тугу думка про швидке повернення додому? Вдома ж добре. Але як би не було чудово в рідних пенатах, Лізі хотілося б ще трохи побути тут. Її інтригував цей замок, овіяний легендами, її інтригували таємниці господаря замку та її інтригував сам господар.

Брайан, якщо подумати, абсолютно незвичайний чоловік. Хто б ще міг прийняти дивні витівки Лізи за спроби спокусити? Вона була з ним собою, точніше, найавантюрнішою версією себе, найзухвалішою і обурливою, і тим не менше він нею захопився. Мабуть, він у душі теж ще той авантюрист. А ще аристократ називається.

Лізі згадалися слова Брайана про розпалені почуття. Коли вони були вимовлені, вона відчувала занадто велике обурення, щоб усвідомити їхній сенс — сприйняла їх як звинувачення, але ж фактично Брайан зізнався їй, що став до неї небайдужий.

Вона мала б ще тоді усвідомити те, що відчувала зараз, прокручуючи в голові їхню розмову під час вальсу. Коли таємничий благородний красень із чаклунськими очима зізнається в полум'яних почуттях — це хвилює.

Ліза раптом зрозуміла, що і він теж встиг залізти їй в голову. Ця думка її насторожила. Вона вирішила негайно перевірити, чи це так. Заплющила очі і уявила його. Брайан чомусь явився їй стоячи спиною до вікна, за яким густішали сутінки. У кімнаті панувала напівтемрява — вона була освітлена лише полум'ям каміна, світло якого відбивалося в чаклунських очах. Брайан глянув на Лізу і посміхнувся, трохи іронічно, трохи лукаво, трохи глузливо, як він це зазвичай робить, і в неї підозріло потепліло в грудях лише від однієї цієї усмішки.

От негідник! Схоже, вона справді захопилася ним не менше, ніж він нею. Що робити з цим відкриттям за умови цейтноту Ліза не знала. До того, як вони з Елізабет поміняються місцями, залишилося лише чотири години, якихось двісті сорок хвилин. А якщо точніше, двісті тридцять п'ять.

Цього часу ледь вистачить хіба що на серію божевільних дивовижних поцілунків. Звучало, звичайно, звабливо. Але що потім? На цьому все? Прощавай, Брайане? Чудова новорічна казка, тривалістю в одну добу, закінчилася. А Лізі ще потрібно як мінімум почути його історію, розгадати його таємницю, допомогти з його проблемою. І це не рахуючи нової загадки з кажаном, чорти б його вхопили.

Подумавши трохи, Ліза дійшла висновку, що їй просто потрібно затриматися тут у замку ще на день. План був простим. Опівночі вона пробереться до портального дзеркала, але попросить Елізабет, щоб та поки що просто перемістилася сюди сама, а Лізу назад не повертала. А вже наступного дня, коли Ліза закінчить тут усі справи, тоді й повернеться додому. Зрештою, завтра перше січня — вихідний, вона має повне право провести його там, де хоче.

Ліза взяла в руки смартфон, щоб зв'язатися з сестрою та узгодити з нею свій геніальний план. Але почала вона, звісно, ​​з головної новини.

Елізабет, заручини скасовані! Ти вільна! І жодних неприємностей з цього приводу у твого батька не буде — Брайан пообіцяв.

Оце так-так! Яке полегшення! Яка я тобі вдячна, сестричко!

Елізабет попросила подробиць, і Ліза коротко переповіла, як це було. Насамкінець не забула додати, що при особистій зустрічі обов'язково повідає всі деталі. Після цього повідомлення вона збиралася перейти до того, що сьогодні опівночі вони якраз можуть зустрітися, якщо Елізабет переміститься сюди, і Ліза теж поки що залишиться тут. Проте нічого цього вона написати не встигла, бо від сестри надійшло не дуже оптимістичне повідомлення.

Лізо, мені так шкода, але, схоже, зустрітися наживо у нас не вийде.

Чому?

Я довго думала, як так вийшло, що ми помінялися світами, адже планувалося зовсім інше — я просто мала потрапити до тебе. Портальне дзеркало пропустило мене до вас, але при цьому тебе викинуло до нас.

Хіба це сталося не тому, що моє дзеркало розбилося?

Не тому. Розбите дзеркало — це наслідок, а не причина.

А в чому ж тоді причина?

Я зіставила всі факти і дійшла висновку, що ми з тобою не звичайні близнюки, а астральні. Тому у нас і батьки різні.

Елізабет почала розповідати, що її світ і земний світ — це дуальні світи, тобто дуже схожі, майже дзеркальні. Тільки світ Елізабет трохи відстав плином часу від земного. Між такими світами існує особливий зв'язок. Може так статися, що двоє немовлят з'являться на світ в одному та іншому світі майже одночасно, тоді між ними встановлюється астральний зв'язок — вони стають близнюками.

Складно було відразу пізнати й усвідомити всі нюанси, але загалом теорію про астральних близнюків Ліза зрозуміла. Ось тільки складно було прийняти те, що з цієї теорії випливало. Астральні близнюки не можуть бути одночасно в одному світі. Можливий лише обмін світами.