Розділ 39. Дякую за розуміння

Розділ 39. Дякую за розуміння

— У мистецтві володіння ковзанами найголовніше — подолати страх і почати отримувати задоволення від процесу, — з цієї фрази Брайан почав урок.

Гарно сказав. Ліза була з ним цілком солідарна. Але ж вона повинна зображати новачка і незграбу. І як це зробити? Округлити очі від "страху"? Вчепиться мертвою хваткою в руку Брайана?

Ліза обрала другий варіант.

Віконтові сподобалося, що учениця знайшла собі надійну опору в його особі. Він з усмішкою провів її через арку.

— А лід дуже слизький? — поцікавилася Ліза з острахом, вдаючи, що не наважується ступити на поверхню ковзанки.

Головне — не розсміятися.

— Лід слизький, але в цьому вся його привабливість. Він дає свободу, розковує рухи. Показати як це?

— Не відмовилася б від демонстрації, — Ліза відпустила руку Брайана і вчепилася в бортик.

Він ступив на лід і буквально в три рухи набрав шалену швидкість. Вміти кататися на ковзанах, і вміти гарно виглядати в стрімкому русі — різні речі. Брайану вдавалися обидві. Ліза отримала можливість трохи насолодитися чарівною картинкою. Він зробив коло порожнім катком, вітром промчав повз свою ученицю, а на другому колі так різко пригальмував біля неї, що вибив з льоду іскри.

Що сказати? Віконт для фігурного катання не безнадійний. Ліза б, мабуть, показала йому кілька трюків. Вони могли б навіть вивчити якийсь ефектний парний елемент. Тільки поки вона має виступити не в ролі вчителя, а в ролі учениці.

— Ходімо, — Брайан підхопив Лізу за талію і буквально виніс на лід.

Опустив обережно, продовжуючи підтримувати. Лізі нічого не залишалося, як зімітувати, що у неї роз'їжджаються в різні боки ноги.

— Ой!

Брайана потішили її балансувальні рухи руками та ногами.

— Нічого, — поблажливо посміхнувся він. — Спочатку у всіх не виходить.

Він знову підняв її, вирівняв відносно вертикалі, опустив і, взявши за обидві руки, потихеньку покотив. Перші кілька хвилин Ліза мужньо вдавала, що їй важко тримати рівновагу, але на третьому колі попросила:

— Дякую, ваша світлосте. Тепер спробую сама.

— Я не готовий вас відпустити, — Брайан звільнив одну її руку, але продовжив міцно тримати за другу.

Але це вже була хоч якась свобода. Вони почали кататися по колу і поступово набирали все більшу і більшу швидкість.

— Подобається? — спитав Брайан.

— Дуже! — Не стала брехати Ліза.

— Я, мушу зізнатися, дуже здивований вашою безстрашністю. Я пам'ятаю свій перший раз, коли став на ковзани. Тоді я більше тримався за бортик, ніж катався.

Брайану личила самоіронія. Вона робила його усмішку теплою.

А Ліза майже й не пам'ятала свій перший раз. Їй тоді було п'ять років. І, мабуть, вона також намагалася рухатись дуже обережно.

— Ми вчора розмовляли про ваші переваги, які спонукали мене зробити вам пропозицію, я додав би до них ще й вашу безпрецедентну відвагу, яка мене захоплює.

Як вчасно Брайан похвалив Лізу за сміливість — може, настав час їй уже зважитися на ту відповідальну розмову, яку вона запланувала.

— Ваша світлосте, якщо вже мова зайшла про вашу пропозицію, дозволите мені говорити відверто?

— Звичайно.

— Знаєте, чому я відмовилася від попередніх пропозицій? Я поки що не готова до заміжжя. Коли в мене відкрився дар, я спочатку не знала, що з ним робити. Але поступово прийшло розуміння, що хочу його розвивати. Збираюсь вступити до столичної академії на факультет медіумів.

— Підтримую ваше рішення.

Підтримує? Ліза мало не зачепилася одним ковзаном за інший. А все виявилося простіше, ніж вона думала. Брайан достатньо прогресивний, щоб зрозуміти: освіта набагато важливіша за заміжжя.

А Ліза побоювалася, що віконт не захоче і чути про її відмову. Все ж таки розмови про те, що Елізабет відшила Брайана, можуть нашкодити його репутації. І Ліза навіть придумала, як цього уникнути. Але зненацька він погоджується без бою. Проте вона все одно зробить те, що збиралася, для захисту його репутації.

— Дякую за розуміння, ваша світлосте. Зі свого боку обіцяю, що зможу подати публіці наші скасовані заручини не як чиюсь поразку, а як нашу спільну перемогу. Напишу для столичної газети "правильну" статтю. Одну й ту саму інформацію можна сприйняти по-різному, якщо вона подана під відповідним соусом.

Як майбутній журналіст Ліза знала, як повернути громадську думку у потрібному напрямку.

— Як розуміти ваші слова про скасовані заручини? — Брайан різко пригальмував і розвернувся обличчям до Лізи. — Ви мені відмовляєте?

Зелені очі нагородили таким пронизливим поглядом, що у неї мурашки по тілу побігли.

— Ви ж прийняли мою відмову. Хіба ні? Підтримали моє бажання вчитися.

— Звісно, ​​я підтримую ваше бажання вчитися. Але яке відношення навчання має до заручин? Ви чудово можете вчитися, будучи моєю нареченою.

Не спрацювало. Рано Ліза тішилася.

Брайан все дивився і дивився на неї своїм гіпнотичним поглядом.

— Ви. Мені. Відмовляєте?

Питання прозвучало уривчасто і надто емоційно, щоб на нього просто так взяти і різко відповісти "так!".

Час було діставати другий аргумент.

— Ваша світлосте, я не хочу шлюбу без почуттів. І знаю, що ви також не хочете. Я повірила б у ваш цинізм і холодний розрахунок, якби не історія, яку ви самі мені й розповіли. Я знаю, що ви здатні кохати, і одного разу це вже сталося з вами. Хіба не варто почекати, поки це станеться знову?

Він вдихнув і різко видихнув. Ліза розуміла, що говорить надто відверто і викликає в ньому бурю емоцій, і поки ця буря не вилилася в щось страшне, Ліза продовжила:

— Я здогадуюсь, що є щось, що спонукало вас зробити мені пропозицію. І не кажіть, що справа в моїх чеснотах. Щось штовхає вас на цей шлюб. Я для чогось вам потрібна. Чи не так?