Розділ 33. Передбачення

Розділ 33. Передбачення

Ліза веліла Брайану чекати за дверима, а сама почала досліджувати підготовлену для неї кімнату. Неймовірно, як швидко Освальдові вдалося створити дуже атмосферну обстановку. У клубах сизого диму Ліза роздивилася затишну м'яку софу з безліччю подушечок. Її особливістю була відсутність ніжок. Вона ніби лежала на підлозі. Підлога, до речі, була встелена м'якими килимами з довгим ворсом.

Поруч із софою розташувався невеликий столик, заставлений безліччю атрибутів, призначення яких було Лізі невідоме. По периметру кімнати вишикувалися глечики з надзвичайно довгими шийками. Саме вони й були джерелом диму. А найпочесніше місце було віддано величезній кришталевій сфері близько півметра у діаметрі. Ліза здогадувалася, що її поверхня і повинна являти якісь образи, за допомогою яких медіум робить передбачення.

Ох, Ліза зараз напророкує! Брайане, тримайся, мало не буде.

Вона сіла на софу і нашвидкуруч ознайомилася з предметами, що стоять на столику. Там були скриньки з якимись порошками, металеві кільця, схожі на браслети, набори карток з абстрактними малюнками та ще багато чого. Воно й не дивно, що тут, щоб стати справжнім медіумом, треба закінчити спеціальний факультет академії. А як інакше навчитися всім цим користуватися?

Через брак корисних знань Лізі залишалося покладатися лише на імпровізацію. Їй же не потрібно робити справжнє пророцтво, а лише підвести Брайана до думки, що з заручинами йому варто почекати.

Підкоряючись інтуїції, Ліза посунула сферу так, щоб до неї можна було дотягнутися рукою, сидячи на софі.

— Заходьте, я готова, — покликала вона.

Брайан, що чергував просто під дверима, одразу й увійшов. Він сів на софу поруч із Лізою так, що їх розділяла лише плюшева подушка, і глянув очікувально.

Ліза здогадувалася, що сеанс ворожіння повинен виглядати солідно, як якийсь ритуал, тому веліла Брайану:

— Розслабтеся, ваша світлосте, — а сама почала зі знанням справи переставляти предмети на столі.

Вона відкрила одну зі скриньок, взяла щіпку порошку і пересипала в іншу скриньку. При цьому намагалася робити таємничий вираз обличчя, як у справжнього медіума. Наступними у хід пішли карти з абстрактними картинками.

— Думайте про те, що могли випустити з поля зору в році, що минає, — з багатозначним прищуром веліла вона Брайану, розкладаючи карти на столі хитромудрим візерунком.

Віконт стежив за нею з неприхованим інтересом. Мабуть, йому доводилося бувати на сеансах справжніх медіумів і ті поводилися якось інакше, але у Лізи, в разі чого, була залізобетонна відмовка, що кожен медіум має свій почерк.

— Тепер покладіть праву долоню на кришталеву сферу, — дала вона нову команду.

Брайан підкорився, а Ліза дедалі більше входила в роль.

— Намагайтеся ні про що не думати. Звільніть свій розум.

— Поверхня сфери повинна явити образи? — поцікавився Брайан.

— Я ж веліла ні про що не думати, — суворо звела брови Ліза.

— Добре, — слухняно кивнув Брайан і навіть заплющив очі, але вистачило його ненадовго. — У мене не виходить ні про що не думати, коли ви поряд, — обурився він.

— І про що ж ви думаєте?

— Про вас, — докірливо видав віконт, ніби Ліза винна, що він думає про неї.

Приїхали.

— Гаразд. Думайте про що завгодно, тільки заплющте очі і мовчіть. Мені треба вловити образи. Постарайтеся не вимовити жодного слова протягом наступних кількох хвилин.

Брайан заплющив очі і замовк. От і добре. Цікавий погляд його зелених очей заважав Лізі розігрувати спектакль. Тепер же, коли він не свердлив її поглядом, вона швидко зрозуміла, в якому вигляді має видати "пророцтво".

— З'явилися перші образи, — потойбічним голосом вимовила вона, щоб нагнати на Брайана страху. — Продовжуйте мовчати і не прибирайте долоню зі сфери, навіть якщо почне поколювати руку.

Витримавши театральну паузу, Ліза знову заговорила.

— Образи прояснюються… Стають все чіткішими та чіткішими… Я готова прочитати підказку, яку посилає вам доля… Вона обіцяє бути прихильною наступного року, якщо у тому, що минає, ви не укладете союз, заснований не на справжніх почуттях, а на розрахунку…

Нормально Ліза сформулювала? За її задумом, Брайан повинен зрозуміти, що мова про його заручини з Елізабет, які ніяк не назвеш союзом двох закоханих сердець, а в кращому випадку діловою угодою.

Ліза подумувала, чи не додати їй до "пророцтва" ще чогось моторошного, щоб Брайан вже точно розхотів поспішати з заручинами, але тут несподівано кришталевою сферою пробігла якась тінь. Ліза розуміла, що це просто ілюзія — гра світла від свічок і каганців, але все ж таки мимоволі стала вдивлятися в поверхню сфери. А там знову пробігла тінь. Знову і знову... Танець тіней ставав все більш осмисленим, поки Ліза не стала розрізняти образи.

Дивно, але образи склалися в арфу. Ту, на якій сьогодні вночі її просив зіграти герцог. Ліза продовжувала на всі очі дивитися на сферу, і образи почали таємниче оживати.

Біля арфи вона помітила високого молодого чоловіка. Він був чимось схожий на Брайана. Те ж підборіддя, ніс, вилиці, а ось очі зовсім інші — карі.

Ліза звідкись знала, що цей чоловік — двоюрідний брат Брайана Ітан. Вона й не думала, що зовні він такий красень-серцеїд. А ось і сам Брайан. Тільки який же він молодий. Обличчя ще не таке мужнє, як зараз. Підборіддя підняте по-юнацьки зарозуміло. І зачіска інша. Волосся легкими хвилями спадає на плечі.

Це що, картинка з минулого? Той день, коли Брайану виповнилося шістнадцять, і він отримав у подарунок від кузена арфу? Хіба кришталева сфера може демонструвати минуле? Вона ж служить для передбачення майбутнього. Втім, хто його знає. Ліза поки що жодного уявлення не мала про те, на що здатні атрибути медіумів.

 Образи почали розпливатися, і несподівано картинка змінилася. Тепер Ліза бачила бальну залу, прикрашену тисячами кольорових вогників. По залі в танці кружляли пари в карнавальних костюмах. Одна з пар привернула особливу увагу Лізи. Маски робили обличчя невпізнанними, але хтозна чому вона була впевнена, що за чоловічою маскою ховається Брайан, а за жіночою Анаель — перша красуня на балу.