Розділ 27. Парі

Розділ 27. Парі

Ліза дбайливо склала послання незнайомки і повернула Брайану.

— Ваша світлосте, а ви вірите, що легенда не бреше і в замку справді є предмет з магічними властивостями?

Сама Ліза практично не сумнівалася, що мова про портальне дзеркало, через яке вона сюди потрапила. Все сходиться. На вигляд дзеркало і дзеркало — хоч і в дорогій позолоченій рамі, але все ж таки цілком звичайне, проте властивості у нього зовсім незвичайні! Якщо знати якусь хитрість, воно може стати переходом між світами.

У Лізи навіть народилося гіпотетичне доповнення до легенди, яку щойно почула. Можливо, незнайомка була з іншого світу. Вона спеціально провела над дзеркалом ритуал — перетворила його на портал, щоб повернутися додому.

— Хотілося б мені вірити, що в цій записці є частка правди, — усміхнувся Брайан, повертаючи папірець у схованку за картиною, — та тільки загадковий предмет, про який йшлося у посланні, за всі довгі роки так ніхто і не знайшов.

Погано шукали! Він же був на видному місці! А Ліза ще дивувалася, чому таке цінне портальне дзеркало стоїть собі спокійнісінько в одній із кімнат, ніким не охороняється, коли за логікою мало б бути сховане у сейфі під сімома замками. А виявляється, просто ніхто з мешканців замку не знає його секрету. Цікаво, а як про нього дізналася Елізабет? Розповіли сестри Ланде? Чи ця інформація прийшла до неї сама під час сеансу автописьма?

— Дозвольте тепер запросити вас прогулятися іншими залами замку, — запропонував Брайан продовжити екскурсію.

Інші зали виявилися не менш цікавими. Кожен зі своєю історією. Один, наприклад, використовувався як бібліотека — колись тут проходили приватні уроки для юних членів герцогської родини, інший виявився більярдною — тут любив проводити вечори за грою дід Брайана зі своїми друзями.

— А що це за приміщення? — кивнула Ліза на широкі двостулкові двері, покриті лаком, які виглядали розкішно та святково.

— Це бальна зала. Вона давно не використовувалася за призначенням.

Брайан не встиг договорити, як звідти полилася музика — звуки чудового незнайомого вальсу. Такому повороту подій господар замку, здається, здивувався не менше за гостей. Він відчинив двері, і погляду відкрилася залита яскравим світлом простора кімната. Вона виявилася аж ніяк не порожньою. Кілька десятків працівників під керівництвом Освальда розвішували по периметру гірлянди з різнокольорових вогників.

Звідки лилася музика, Ліза зрозуміла не одразу. Лише коли та стихла і добре поставлений дикторський голос почав зачитувати прогноз погоди, стало зрозуміло, що працює радіо.

 — Хіба я давав команду прикрашати бальну залу? — з легким скепсисом поцікавився в Освальда Брайан.

Той анітрохи не зніяковів.

— Ви наказали, щоб до прибуття леді Елізабет все в замку сяяло. А що може сяяти яскравіше, ніж святкові гірлянди?

Адже справді, щось подібне Брайан говорив. Ліза чула, коли ховалася від нього у шафі. Імовірно, під "сяйвом" віконт мав на увазі чистоту, а не гірлянди, але так одразу він не знайшов, що заперечити.

Задоволений, що переграв господаря, Освальд продовжив командувати працівниками, а Брайану нічого не залишалося, як зачинити двері бальної зали та повернутися до туру замком.

— А тепер пропоную піднятися на другий поверх, — озвучив він напрямок подальшого руху.

— Ваша світлосте, я віддала б перевагу екскурсії в підвал, — мило посміхнулася Ліза.

Адже їй потрібно починати розслідування у справі про полонянку, замкнену в підземеллі.

— У підвал? — трохи здивувався Брайан.

— Так. Ніщо не скаже про будь-яку будівлю краще, ніж підвал. Ви ж не відмовитесь познайомити нас із серцем замку?

— Запевняю, там немає нічого цікавого, — віконт спантеличено потер підборіддя.

Певне, серцем підвал ще ніхто не називав.

— І все ж, мені б хотілося подивитися, — Ліза продовжувала чарівно посміхатися.

— Я б і радий, але, на жаль, зламався підйомний механізм, який курсує між підвалом та верхніми поверхами.

— Зламався? — з радісними нотками перепитала Міранда. — Дозвольте глянути? Я знаюся на підйомних механізмах.

— Ну що ви, я не можу дозволити собі вас турбувати.

— Та мені це на втіху, — відмахнулася Міранда. — Зараз тільки сходжу за інструментом, який залишила в автомобілі.

Вона бадьоренько попрямувала коридором на вихід із замку, не лишаючи Брайану часу придумати нову відмовку. Ліза теж його щадити не збиралася. Можна подумати, що без ліфта в підвал неможливо потрапити.

— Ваша світлосте, поки Міранда лагодитиме підйомний механізм, пропоную прогулятися в підвал пішки — сходами.

Декілька секунд Ліза і Брайан обмінювалися перебільшено ввічливими усмішками, при тому, що в них відбувалася запекла боротьба поглядами на кшталт того, хто з них більш упертий. З цієї боротьби Ліза вийшла беззаперечним переможцем.

— Що ж, гаразд, — здався Брайан. — Ходімо до підвалу.

Він узяв її під лікоть і повів до сходів. Поки вони спускалися старими кам'яними сходами, Ліза затіяла невелику артпідготовку.

— Мені пригадується, ви обіцяли розкрити одну з сенсаційних таємниць замку.

— В обмін на інформацію про Лауру, — нагадав Брайан. — І хоч такої інформації я від вас не отримав, але свою частину угоди виконав — розповів вам легенду про незнайомку.

— Це дуже гарна легенда, але на сенсацію не тягне. Людей не дуже турбують події минулого. Інша річ, якби ви розкрили таємницю, актуальну на сьогоднішній день. Мені сподобалася легенда, яку почав розповідати Освальд. Про незвичайний подарунок, який ви отримали на шістнадцятиріччя. Хотілося б почути продовження.

— Ні, — холодно кинув Брайан.

І хоча його "ні" було крижаним, очі спалахнули. Контраст між палаючим поглядом і сухою відмовою багато про що говорив. Чуття підказувало Лізі, що той епізод із життя Брайана був дуже болючим.