Розділ 21. А хіба ні?

Розділ 21. А хіба ні?

— Хвора у вітальні. Прямо коридором і ліворуч, — направила Ліза медиків у потрібний бік. Проводити не стала, бо дуже поспішала поспілкуватися з Елізабет.

Медсестра підхопила лікаря під руку, і вони вирушили рятувати пацієнтку, яка тимчасово втратила контроль над "функціями організму, як фізичними, так і розумовими". Ліза ж швиденько дійшла до своєї кімнати, влаштувалася в кріслі та дістала з сумочки смартфон.

Її пальці моментально набрали текст:

Елізабет, твоє останнє повідомлення мене стривожило. Розкажи про все докладніше. Що там у тебе сталося.

Лізо, вибач, я не думала, що ти хвилюватимешся через таку дрібницю. Шкода, звичайно, що це позначиться на фігурі, але згодом усе мине.

Ліза мало смартфон із рук не випустила. Минути воно, звичайно, мине, але ж... Та ні, не може бути! Ліза придушила нервовий смішок. Тут щось не те.

Елізабет, чому ти вирішила, що залетіла? Що сталося? Почни із самого початку.

З початку? Добре. Я прийшла на чай до Наталі та Світлани. Але у них був не лише чай. Ще торт. Халявний. А Віка принесла вчорашніх пиріжків, щоб старий рік провести. Слідом за нею прийшов Матвій із палкою ковбаси та двома батонами хліба. Потім з'явилася Христина зі своїм нареченим Федором. Вона відварила вареників. Я ніколи раніше такої їжі не бачила. Це її батьки куховарили. Їх було багато, цих вареників, і вони не прості — один був із сюрпризом. Я думала, що вареники — найекзотичніша земна страва, але виявилося, що є ще більш незвичайна — шуба! Її Настя принесла. Я намагалася вгадати, з яких продуктів готують шубу. Але й подумати не могла, що з оселедця та овочів...

Постривай, Елізабет, давай ближче до справи.

Ліза вже пошкодувала, що попросила подробиць.

…і коли всі ці страви поставили на стіл, Світлана і каже: "Друзі, налітаймо!". Ось я й залетіла. Я ж не думала, що буде так смачно.

Ліза вдруге мало не випустила з рук телефон. Тепер уже від сміху.

То ти вирішила, що "налетіти-залетіти" означає ґрунтовно та з апетитом підкріпитися?

А хіба ні? Чому ж тоді, коли мова зайшла про Вероніку, дівчата сказали, що вона залетіла і в неї округлився животик. Ось і в мене після сьогоднішніх проводів старого року теж живіт став круглий.

Ось тобі й маєш!

Щойно переконалася, що Елізабет не має жодних симптомів вагітності, окрім округленого від з'їдених вареників живота, Ліза трохи заспокоїлася і вирішила розпитати її про насущне.

Я тут дізналася від Міранди, що в тебе прокинулися паранормальні здібності. Розкажи про це.

Якщо вже Лізі треба було грати роль медіума, непогано було б дізнатись якісь подробиці.

У всіх це відбувається по-різному. У мене почалося з автописьма.

Як це?

Ох, Лізо, знала б ти, як я запанікувала, коли зрозуміла, що зі мною щось не так.

Елізабет розповіла, що одного прекрасного дня відчула дивний порив. Відкрила блокнот і написала кілька речень. Це був ніби невеликий ліричний нарис про наближення грози. А за кілька годин справді почалася негода.

Потім пориви зробити записи повторювалися ще кілька разів, і щоразу написаний текст виявлявся не безглуздим. Він таїв у собі якусь інформацію про минуле, майбутнє чи сьогодення, яка так чи інакше підтверджувалася.

Коли подібних збігів накопичилася пара десятків, Елізабет зрозуміла, що з нею щось не так і вирішила звернутися по допомогу до найвідоміших у герцогстві медіумів — сестер Ланде. Вони підтвердили, що вона має дар.

Коли розмова зайшла про сестер-медіумів, Ліза вирішила поставити ще одне запитання, яке давно її цікавило.

Міранда сказала, що сестри Ланде говорили не лише про твій дар. Це ж вони розповіли тобі про мене?

Так.

Але якщо ми близнюки, як вийшло, що росли у різних світах? Хто наші справжні батьки?

Цього сестри мені не сказали.

Самі не знають?

Можливо.

Виходить, медіуми одержують інформацію фрагментарно? Що вже написали під час сеансу автописьма, те й написали, жодних подробиць?

Часом саме так. Але, взагалі-то, медіумам під силу дуже багато чого, не лише автописьмо. Це різноплановий дар. У медіумів багато різних прийомів.

А що вони ще вміють?

Та я поки що сама точно не знаю. У мене дар у зародковому стані. Його ще розвивати і розвивати. Але я не впевнена, чи хочу цього. Я поки що не вирішила, що з ним робити.

Ну ти даєш! Які можуть бути сумніви?

А ти сама?

Що я сама?

Що ти робитимеш зі своїм даром?

З моїм даром? Ти про що?

Ми ж близнюки, отже, у тебе теж є дар. Не помічала?

Елізабет, облиш. Де я і де медіуми?

Лізі знову захотілося нервово розсміятися, але Елізабет вбила:

Ні, Лізо. Ти також медіум. Сумніваєшся? Але ж ми з тобою вже тиждень спілкуємося ментально. Ти ж не думаєш, що між світами працює мобільний зв'язок? У мене і телефону немає. У нас такої техніки взагалі не існує. Я записую повідомлення для тебе у простому блокноті.

У Лізи від подиву розширилися очі. Та вони, мабуть, на блюдця перетворилися. Так ось як, виявляється, працює зв'язок із сестрою. Не важливо, на якому носії записується інформація — в пам'яті телефону або на сторінках блокнота, вона передається ментально. Очманіти!