Розділ 20. Малорезультативне старання

Розділ 20. Малорезультативне старання

Лізо, здається, я залетіла.

Ліза очам своїм не повірила. Просто остовпіла. Що там у сестри відбувається? Коли і як вона встигла залетіти? Елізабет бодай знає, звідки беруться діти? Хотілося вірити, що мова про якийсь безневинний цнотливий поцілунок. Але в будь-якому випадку, потрібно було терміново про все її розпитати, проте такої можливості наразі не було. У коридорі почулися кроки, і Ліза швиденько сховала смартфон у сумочку.

Вона виглянула з-за рослини в діжці, за якою причаїлася, і побачила, як до неї стрімко наближається Брайан.

— Елізабет, ось ви де, — він протиснувся в нішу до Лізи, а їй там разом із діжкою, між іншим, і без того було тісно... — Що ви тут робите? — поцікавився Брайан змовницьки.

Змовницькі нотки зробили його голос дуже приємним і довірливим. Ліза досі не могла звикнути, наскільки сильно діє на неї магнетизм його тембру.

— Нічого не роблю. Відпочиваю, — бовкнула вона перше, що спало на думку.

— Для відпочинку в моєму замку є більш затишні місця, — багатозначно хмикнув Брайан і зайнявся своєю улюбленою справою — розгляданням паєток на сукні Лізи.

— А що ви тут робите? — запитала вона. Не змовляючись, вони розмовляли майже пошепки, ніби й справді є колегами-шпигунами. Але Лізі це не заважало обурюватись. — Чому ви весь час переслідуєте мене? Приділіть краще увагу вашій гості, якій стало зле.

Яким би приємним не здавався голос Брайана, але зараз був не найкращий час проводити з ним час у ніші, коли потрібно терміново зв'язатися з Елізабет.

— Я спеціально шукав вас, — приголомшив він і притулився плечем до стіни, тим самим займаючи майже весь простір ніші. — Хочу зробити вам пропозицію.

Ще одну? Погано ти, Лізо, стараєшся. Твоє завдання — щоб Брайан анулював попередню пропозицію, а не плодив нові. Проте цікавість змусила запитати:

— Яку?

— Я навіть назвав би це угодою. Ви помітили, як відчайдушно леді Лаура хоче затриматись у замку?

— Помітила.

— У такої поведінки має бути якась дуже вагома причина, ви так не вважаєте? Мені цікаво знати яка. Давайте так. Я подбаю, щоб вас залишили з нею наодинці, а ви застосуєте свій дар і дізнаєтеся, чому Лаура не бажає залишати замок.

Застосувати свій дар? Виходить, Ліза вгадала, яку саме таємницю сестри знає Брайан. Він якось дізнався, що вона медіум. Але це вона, а не Ліза. У Лізи паранормальних здібностей немає, вона гадки не має, як зчитувати з людей ментальну інформацію.

— А що я отримаю натомість? — тим не менше відкрила вона торги.

— Натомість я поділюся з вами однією з таємниць замку. Якщо ви справді працюєте на газету, вам буде дуже цікаво. З цієї таємниці вийде справжня сенсація, — Брайан спокусливо посміхнувся.

Звучало привабливо. Ліза хоч і не працювала на місцеві газети, але, як і будь-який журналіст, любила сенсації. Вони її бадьорили і розбурхували, викликаючи почуття близьке до ейфорії. Ось і зараз лише згадка про сенсацію змусила пульс почастішати. Вона навіть відчула якусь легку симпатію до Брайана, як до джерела цієї майбутньої сенсації та чоловіка, який штовхає на авантюру.

— То як? По руках? — погляд зелених чаклунських очей продовжував спокушати.

Тісний простір ніші змушував їх стояти настільки близько, що Ліза чітко вловлювала аромат лимона, що йшов від Брайана. Ще й рослина в діжці сильно пахла хвоєю — це був певний різновид домашньої ялинки. Два улюблені запахи паморочили голову, штовхаючи піддатися авантюрі.

Насправді Лізі і не потрібні були жодні паранормальні здібності, щоб пояснити поведінку Лаури. Вона помітила кілька нюансів, які видали плани клацаючої леді. У цієї пані одна мета — отримати Брайана. Не те щоб вона була шалено в нього закохана, але вважає його надзвичайно вигідною партією. З таким чоловіком її статус світської левиці та першої леді герцогства закріпиться навіки. Але в неї залишився лише один день, адже всі вже чули, що саме завтра має бути офіційне оголошення про заручини Елізабет та Брайана. І це штовхає Лауру на відчайдушні кроки. Ліза не здивується навіть, якщо та ризикне своєю репутацією і спробує підлаштувати сьогодні вночі якусь пікантну ситуацію, яка змусить Брайана виявити шляхетність і зробити їй пропозицію.

— Я спробую дізнатися, які плани у леді Лаури, — дала обережну згоду Ліза, — але не можу гарантувати стовідсотковий результат.

Губи віконта повільно розтяглися в задоволеній усмішці. Він навіть не мав наміру приховувати відверту радість, що Ліза піддалася на його авантюру. Хто б міг подумати, що Брайан такий інтриган. Хоча... ця його ямочка на підборідді... з одного боку, вона надає обличчю мужності, а з іншого, недарма ж кажуть, що ямочка на підборідді є ознакою авантюрності.

— Я знаю, що для успішного сеансу медіуму потрібні свічки з особливим секретним вмістом. Ви прихопили їх із собою? — поцікавився він. — А решту атрибутів?

Скільки премудростей у цих медіумів.

— Спробую спочатку без свічок. Тільки мені потрібен час налаштуватися. Залишіть мене саму.

Повинна ж Ліза, нарешті, поспілкуватися з Елізабет. А то доки вона тут одного її нареченого нейтралізує, сестру там інший домагається.

— Добре, — Брайан відокремився від стіни, показуючи, що готовий іти. Однак не відмовив собі в задоволенні наостанок ще раз повільно пройтися поглядом по блискітках.

Щойно він зник, Ліза швиденько покрокувала коридором у бік кімнати, яку вони з Мірандою тимчасово зайняли. Не хотілося повторювати помилок. Тепер для спілкування з Елізабет Ліза вирішила усамітнитися в більш затишному місці, де її ніхто не потурбує. Проте її планам знову завадили.

Назустріч коридором крокувала колоритна парочка. Чоловік середнього зросту і жінка вища за нього на дві голови. Лізі здалося, що чоловік ступає трохи нетвердо — його злегка хитало з боку в бік, проте супутниця, що тримала його під руку, не давала йому збитися зі шляху.