Розділ 19. Сміятися чи плакати?

Розділ 19. Сміятися чи плакати?

Слова Міранди справили ефект вибуху бомби у тому сенсі, що на кілька секунд встановилася абсолютна тиша. Лаура поглядала на Крістофера, ніби чекала від нього якоїсь реакції, але так і не дочекавшись, видала:

— Яке неподобство! Як деталь могла від'єднатися? Це ж яка ненадійна сучасна техніка!

Клац.

Коли зуби Лаури клацнули, схожий звук видав і смартфон Лізи, сповіщаючи про прийняте повідомлення. Він лежав у маленькій сріблястій сумочці, що йшла в комплекті до сукні. На щастя, ніхто не зрозумів, що звуків було два.

Лізі здавалося, що вона вимкнула телефон, коли вирушила на чаювання. Вона взагалі намагалася вмикати його якомога рідше, щоб заряду акумулятора вистачило якомога довше. Але це нічого, що забула вимкнути — два-три дні легко протримається. Більше турбувало інше. Що там Елізабет пише? Чи не виникли у неї проблеми?

Лаура тим часом продовжувала емоційно обурюватись тому, як схибили виробники автомобілів з передавальними тросиками, які самі собою від'єднуються. І поки вона марно намагалася зробити гарну міну за поганої гри, Ліза переможно поглядала на Брайана. Він хотів, щоб вона знайшла йому автомеханіка о будь-якій години ночі — і ось, будь ласка. То як, залишилися ще сумніви у її словах?

Віконт мужньо подолав перший шок від раптової появи Міранди і швидко зрозумів, наскільки корисну роботу вона виконала.

— Гадаю, нам варто подякувати компаньйонці леді Елізабет за своєчасну допомогу.

Він виразно глянув на Крістофера, і тому нічого не залишилося, як видавити з себе:

— Дякую. Так мило з вашого боку подбати про наш автомобіль.

— Ну що ви, не варто дякувати, — відмахнулася Міранда. — Люблю приводити залізних коней до ладу.

На цій оптимістичній ноті у гру вступив Освальд.

— Панове, дозвольте вас провести, — звернувся він до Лаури та Крістофера. — Йдіть за мною.

Брату з сестрою нічого не залишалося, як попрощатися та піти. Проте вони встигли пройти лише кілька кроків. Хода у Лаури раптом стала нетвердою. Вона навалилася на брата. Той підтримав її, і в ту ж мить вона обм'якла в його руках зі звичним звуком.

Клац.

— Лауро, тобі зле? — Крістофер підхопив її за пахви.

Та на мить розплющила очі, видала невиразний звук і знову закрила. Знепритомніла?

До Крістофера підскочили Освальд і Брайан і допомогли йому віднести Лауру назад у вітальню на софу.

— Перевтомилася, — припустив Крістофер.

Ну звичайно. Стільки енергії витратила під час чаювання. Ліза мала іншу версію — Лаура симулює. Вона не виглядала блідою, як зазвичай буває у непритомних. На її щоках продовжував грати здоровий рум'янець.

Освальд миттю злітав за холодною водою і щедро збризнув нею обличчя жертви перевтоми. Лаура прийшла до тями, проте на спроби допомогти їй встати млосно зітхала, що не може піднятися через сильне запаморочення.

— Їй необхідно дати час прийти до тями після непритомності, — заявив Крістофер.

— Певна річ, — виявив гостинність Брайан.

Він навіть примудрився усміхнутися, хоча по його очах Ліза бачила, що йому більше хотілося гарчати, ніж усміхатися. Саму ж її влаштований Лаурою спектакль навіть потішив. Тільки мучила цікавість, що ж змушує клацаючу леді йти на подібні хитрощі. Чому їй так важливо затриматись у замку?

Втім, ще більше Лізу цікавило, що за повідомлення надіслала Елізабет. Раптом щось термінове? Трохи турбувало, що за нею там почав впадати Матвій — всі ці його натяки про "костюм Снігуроньки" тривожили. Хто знає, що йому ще на думку спаде? Потрібно було усамітнитися та прочитати послання сестри. І поки увага всіх присутніх була зосереджена на напівнепритомній гості, Ліза вислизнула в коридор.

Вона знайшла затишний закуточок і дістала з сумочки смартфон. Варто було прочитати перший рядок повідомлення, захотілося за голову схопитися. Оце так-так, сміятися чи плакати?