Розділ 26. Світські софіти та перший запуск інтриги

О дев’ятійнадцятій годині вечора заміський маєток Власових остаточно трансформувався у блискучий епіцентр вищого світу. Величезна під’їзна алея, підсвічена сотнями неонових вогнів, ледь вміщала довгу вервечку елітних автомобілів. Спалахи камер численних світських репортерів та бізнес-хронікерів засліплювали очі, створюючи ілюзію того, що сьогодні вирішується доля щонайменше світової фінансової системи. І, власне, для нашого холдингу це було чистою правдою.

Я стояла перед величезним дзеркалом у гостьовій спальні, завершуючи останні приготування. Сукня з нової колекції, яку ми обрали, виявилася справжнім шедевром дизайнерського мистецтва. Виконана з важкого, але неймовірно ніжниго шовку відтінку задимленої троянди — ідеального пастельного тону, який так пасував моєму волоссю, — вона м’яко обтікала фігуру, переходячи у витончений закритий ліф та лаконічний шлейф. Жодних зайвих стразів чи кричущого декору — лише чисті лінії, бездоганний крій та стримана розкіш. На моїй шиї тонкою цівкою виблискував скромний діамантовий кулон — єдиний подарунок Марка, який я погодилася вдягнути сьогодні.

Двері спальні тихо відчинилися, і на порозі з’явився Марк. У класичному чорному смокінгу, пошитому за індивідуальним замовленням у Мілані, з білосніжною сорочкою та ідеально зав’язаним метеликом, він виглядав настільки приголомшливо, що у мене на мить перехопило подих. Його суворий погляд пом’якшав, щойно він побачив мене. Він повільно підійшов ззаду, поклав свої великі, теплі долоні на мої оголені плечі й зустрівся зі мною очима в дзеркалі.

— Ти неймовірна, Катю, — тихо, з глибоким притиском у голосі сказав він, цілуючи мене в шию, від чого по тілу пробігла хвиля приємних сиротів. — Весь цей світський бомонд на першому поверсі зараз просто забуде, навіщо вони сюди приїхали. Моя мати та Олена з самого ранку намагалися створити навколо тебе атмосферу «бідної родички», але коли ти зійдеш цими сходами, їхній картковий будинок розсиплеться.

— Я готова, Марку, — я повернулася в його обіймах, поправляючи його метелик. — Мої нерви загартовані роками податкових перевірок і складних балансів. Головне, щоб Денис не підвів із технічною частиною плану.

— Наш директор із логістики в майбутньому вже на позиції, — посміхнувся Марк. — Я бачив його п’ять хвилин тому в холі. Він у смокінгу виглядає так, наче щойно закінчив Оксфорд, хоча його права рука весь час нервово притискає лівий борт піджака — береже зашиту флешку як зіницю ока. Кортеж містера Джона Сміта вже в’їхав на територію. Час виходити на паркет.

Коли ми разом із Марком почали повільно спускатися масивними мармуровими сходами до головного бального залу, гул сотні голосів та дзвін кришталевих келихів внизу несподівано почали стихати. Музиканти симфонічного оркестру якраз закінчували класичну увертюру, і вся увага гостей переключилася на верхній майданчик.

Я відчувала на собі десятки оцінюючих, заздрісних та зацікавлених поглядів. Світські дами в діамантах вартістю в кілька моїх річних бюджетів судорожно піднімали окуляри, намагаючись розгледіти «ту саму зухвалу дівчину з провінції», яка зуміла захопити серце найбажанішого і найсуворішого холостяка вітчизняного бізнесу.

Елеонора Петрівна, яка стояла в центрі залу поруч із групою поважних членів наглявої ради, побачивши мій пастельний тріумф, ледь помітно зблідла. Її власна темно-фіолетова оксамитова сукня, яка мала демонструвати королівську велич, на тлі моєї легкої, свіжої елегантності раптом почала виглядати дещо важкою та застарілою. Поруч із нею застигла Олена в пишному яскраво-червоному вбранні, яке більше пасувало для карнавалу, ніж для суворого бізнес-рауту. В її очах спалахнула така неприхована лють, що я щиро пораділа наявності охорони в залі.

— Містер Сміт! Рада вітати вас у нашому родовому гнізді, — голос Елеонори Петрівни пролунав гучно й підкреслено привітно, коли до зали увійшов високий, сивочолий американець у бездоганному фраку, оточений помічниками. Це був голова інвестиційного фонду «Greenwood». — Дозвольте представити вам мого сина, генерального директора Марка Олександровича, та його... тимчасову супутницю, Катерину Андріївну.

Старша Власова навмисно зробила наголос на слові «тимчасова», намагаючись одразу розставити акценти перед іноземним партнером.

Містер Сміт щиро посміхнувся, підійшов до нас і з суто американською безпосередністю потиснув руку Марку, а потім витончено вклонився мені: — Oh, wonderful! Марку, твоя наречена чарівна. У неї прекрасний смак. Такий вибір кольору сукні говорить про внутрішню гармонію та впевненість. У штаб-квартирі в Нью-Йорку ми дуже цінуємо, коли лідери великих компаній мають поруч надійний і стильний тил. Нам потрібна стабільність, місіс Власова, і я бачу, що ваш син зробив прекрасний вибір для майбутнього імперії.

Елеонора Петрівна лише натягнуто посміхнулася, але Олена раптом вирішила, що це її зоряний час для запуску заздалегідь підготовленої інтриги. Вона зробила граціозний крок уперед, тримаючи в руці келих із рожевим шампанським, і голосно, так, щоб чули всі навколишні бізнес-партнери, промовила: — Містере Сміт, ми всі в захваті від краси Катерини Андріївни. Проте в нашому бізнесі, як ви знаєте, зовнішність часто буває оманливою. Наш американський фонд «Greenwood» завжди славився своєю бездоганною комплаєнс-політикою та ретельною перевіркою репутації. І мені, як члену наглядової ради, дуже прикро, що внутрішня служба безпеки Марка Олександровича не донесла до вас деякі... пікантні деталі професійного минулого його обраниці.

В залі знову утворився вакуум тиші. Навіть оркестр, здавалося, почав грати трохи тихше. Батько Олени, старий олігарх, заступницьки посміхнувся, підтримуючи доньку поглядом.

— Олено, що за недоречні розмови на балу? — вдавано суворо, але з чітким внутрішнім задоволенням промовила Елеонора Петрівна. — Ми тут святкуємо, а не проводимо засідання аудиторського комітету.

— Ні, мамо, містер Сміт має знати правду перед тим, як підпише фінальні папери на мільярди доларів! — Олена переможним поглядом вп’ялася в мене. — Катерина Андріївна приїхала до нас із маленького містечка, де працювала звичайним аудитором. І згідно з офіційними копіями документів з податкових архівів, які мені вдалося отримати сьогодні вранці, дві її останні великі перевірки місцевих будівельних компаній завершилися... дуже дивним списанням багатомільйонних податкових зобов’язань. Чи не здається вам, містере Сміт, що людина з таким сумнівним шлейфом регіональних махінацій просто не має права перебувати поруч із першою особою міжнародного холдингу? Це ж пряма загроза для котирувань наших акцій на Нью-Йоркській біржі!