Глава 4. Іра

Ну хіба не дуреписько? Блукала вулицями, поки остаточно не замерзла і не знесилилась. А потім сіла, не маючи ні сил ні бажання повертатись в порожню квартиру. 

Мені було настільки байдуже на те, що зі мною буде. Що я б певно так і залишилась ночувати там. 

Але якийсь незнайомець на дорогій тачці не вгавав. Спочатку втиснув мені в руки паперовий стаканчик з кавою. Та живильним теплом розтеклась по руках. Потім став наполягати, що відвезе мене додому. Навіть якщо він якийсь маніяк-збоченець, чи мені не все одно? Моє життя вважай скінчене. Нікому не потрібна перестаркувата розведенка. 

Незнайомець підняв мене, легко відриваючи від не дуже зручного бордюру, і повів до своєї машини. В позашляховику приємно пахло, було тепло, навіть сидіння з підігрівом. Він завів двигун і важко зітхнув. 

— Адресу назвете? — запитав втомлено. 

— А це.. Будівельників сорок пять, — видихнула я. 

І нарешті трішки відтанувши почала його роздивлятись. Мій несподіваний рятівник був красивий. Таких зображують на обкладинках журналів з рекламою чоловічого одягу. Підборіддя вольове, ніс породистий… Руки сильні. Він впевнено вів машину, звіряючись з навігатором, а я сиділа і жаліла себе. Правда поруч з красунчиком жаліти себе було якось важче ніж перед цим. І сльози висохли самі собою. 

— Ваш чоловік хоч не б’є вас? Може до квартири провести і поговорити з ним? — запитав, паркуючи машину. 

— Ні, — я хитнула головою. — Не б’є. Він мене просто вбив… 

І відчуваю, що знову готова розревітись. 

— От тільки не треба знову сирість тут розводити, — незнайомець трішки насупився. — Давайте я вас все таки відведу в квартиру.

Я знизую плечима. Якщо йому так сильно хочеться тягатись з трішки п'яними, вбитими горем жінками — хто  я така, щоб перешкоджати. 

Незнайомець відчинив дверцята і взяв мене під руку. 

Тепло його тіла було несподівано приємним. Він взагалі був увесь такий великий і приєний. І пахне карколомно. Від Віталі ніколи так не пахло. Віталя пах просто, гелем для душу, чисто випраною білизною, іноді холодцем… А незнайомець ніс на собі витончені аромати розкоші й багатства. Нотки шкіри, тютюну, гірчинка якоїсь нічної квітки…

От я розфантазувалась. 

Я відчиняю квартиру, і незнайомець зітхає полегшено. Здається відчув, що вже майже спекався від мене. Квартира зустрічає тишею і абсолютною темрявою.  Я роблю крок вперед, і з гуркотом падаю. 

— Гей, з вами все добре? — питає мене незнайомець. 

Не знаю. Я лежу на своїх  розкиданих туфлях, і не можу зрозуміти, де низ, а де верх. В голові злегка паморочиться, чи то від падіння, чи від мартіні випитого після експериментального укола. 

Над головою чується шурхіт. Напевно незнайомець шукає вимикач. Але от біда, він у нас не як у всіх людей, знизу, а так і залишився з давніх часів на рівні плеча за дверима. Скільки прохала Віталю переставити — марно, казав, як почнемо ремонт робити в квартирі, так і зробимо все по новому. 

— Та блін! — з якоюсь образою вигукує незнайомець, чується ще більший шурхіт, а потім мене привалює його велике і гаряче тіло. Я нещасно зойкаю під ним. Пробую поворушитись. Чоловік важкий, це факт. 

І пахне він все краще. Манливо якось, так що тілом жар розливається. Я томно стогну, відчуваючи, як він мене облапує в спробах знайти точку опори і підвестись. 

— Ви мене сюди заманили умисно вбити? — питає, чим викликає у мене посмішку. 

— І за одно вбитись самій? — кажу я. 

В голові б'ється зовсім скажена думка. Віталя мені зраджував, а я йому жодного разу. Я навіть уявлення не маю, як це бути з кимось іншим. 

Мені треба стерти з свого тіла всі згадки про Віталю.

— Стривайте, я зараз світло увікмкну, — шепочу  я незнайомцю. 

— А ви чого пошепки? — насторожено питає він. — Нас може хтось почути? 

— Звісно ні! — я сама собі свої дивацтва пояснити не можу. 

Але зрештою ми з ним звелись на ноги, тримаючись одне за одного так, щоб не упасти знову. 

Я шарю рукою за дверима  в пошуках перемикача. Але клацання ним не дає бажаного результату. 

— Лампочка перегоріла, чи що? — зітхаю я. 

І розумію, що так і би стояла всю ніч в темряві, притискаючись до великого незнайомця, і насолоджувалась би його смачним запахом.