Ніколас 4

Я вийшов з палати.Звичайно,я б не вбив її в лікарні,тут занадто небезпечно робити таке.Одразу підозрюватимуть мене.
Поки я сидів в коридорі,сам не розуміючи чого чекаю,з моєї голови ніяк не виходила ця дівчина,я її сильно налякав і звичайно це було мені на користь залякати її,бо чим більше вона налякана,тим довше буде замовчувати правду з минулої ночі.
Вона була схожа на типового підлітка,який ходить до школи і грає в команді волейболу чи баскетболу.На ту,хто з нетерпінням стоїть в черзі магазина і чекає,щоб купити новий альбом свого улюбленого співака,по якому голова крутиться всім 15-літнім дівчаткам.Дівчина була в білій простій сорочці,з подряпинами на обличчі  та вся в синяках,не дуже привабливо виглядає,але поки вона стояла я зміг розгледіти її дуже добре.
Вона струнка та висока,все при ній.Вона не з тих,хто буде боятись мене,я думаю замість того щоб мовчати і сидіти тихо,вона придумуватиме план як швидше втекти з цієї лікарні,навіть якщо б у неї було три чи більше переломів,тому я подбав про те,щоб вона не втекла швидше за те як я викраду її.
Зараз вона ще на волі,поки що.
-Чорт,я ж навіть не знаю її імені.-подумав я і на моєму обличчі появилась усмішка.
Мене дуже збентежила реакція власного тіла на свої ж думки,бо чомусь саме ця думка заставила мене усміхнутися.
На екрані телефона заствітлось ім'я батька і я одразу підняв слухавку.
Ще вчора одразу ж після того як дівчину реанімували,я подзвонив йому і розповів все про те,що сталося зі мною.Я ледве плів язиком,бо був п'яний так сильно,що мабуть за життя так не напивався.Батько розізлився не на мій стан,а на те,що я скоїв таке,бо я ніколи не попадав в схожі ситуації,ніколи не попадав в аварії,бо добре вмію водити.Я багато раз попадав в відділок поліції,особливо коли вів бурне підліткове життя і навіть застрягав там на декілька днів,а бувало і тиждень міг пробути там.Батько спеціально не витягував мене звідти щоб я взявся за голову,але на той момент мені було занадто важко братися за розум і думати головою,я жив як хотілось,як вітер дмухне так і буде,куди він туди і я,ось так було.
Сьогодні день народження Боніти,а вчора вона хотіла відсвяткувати останні дні свого девятнадцятиріччя,тому влаштувала дуже масштабну вечірку,де були присутна величезна кількість народу,серед натовпу якого ми губилися.Боніта дуже зациклена на віці і можливо тому дев'ятнадцять років-це як закінчення якогось певного етапу в її житті,вона стверджує,що цей вік є останнім в підлітковому віці і після того як тобі настає двадцять,ти вже не підліток,а доросла людина.
Я не можу розділити з нею ці думки,бо вважаю,що вік людини не може вказувати на її внутрішній світ,цінності,переживання,погляди на життя та інше.Бо по собі знаю,коли мене кинула мама,я з восьмирічного хлопчика перетворився на підлітка,який хотів збагнути своїм маленьким розумом,чому мама так поступила.У мене появилися зовсім інші цінності,погляди на життя.Коли я бачив як до школи моїх друзів приводять мами,я задавався одним і тим самим питанням,шукав відповіді чому ж мама так поступила зі мною і батьком,а це явно не має робити дитина в такому юному віці,про таке точно не має думати воьсьмирічна дитина.Я просто не міг стримувати свою заздрість,мене охоплювали ревнощі,я зі всієї сили старався втамовувати ці почуття,ховати десь всередині себе,але я дорослішав і навіть зараз ця рана не загоїлася до кінця.
На вечірці,де Боніта прощалася зі своїм так званим «підлітковим життям»,я напився разом з всіма іншими як навіжений,не пив так багато ще мабуть ніколи.Можливо я напився так сильно,щоб не відчувати на цій вечірці присутність мого підліткового життя,яке було занадто важким,а в цьому була винна тільки моєї мами,тому її присутність теж відчувалася дуже сильно.
Всі відео з камери спостереження з декількох трас були видалені,а інших слідів по своїй пам'яті я не залишив.Залишалася тільки дівчина і більше нічого.Вона у мене,телефон у морі,її рюкзак у мене.
Надіюся батьки дівчини не настільки впливові люди,що почнуть шукати надто сильно,було б простіше якщо б вона була з простої сім'ї.

В такому випадку її пошукають місяць не більше і закриють справу.
Як я і сказав я маю забрати її з госпіталю швидше,ніж вона сама звідси втече.Якщо б її стан був гіршим,я б потримав її тут ще декілька днів,а потім наняв би їй одного із власних лікарів,якому б добре заплатив.Але вона живуча і в неї немає серйозних наслідків після аварії,тому я хочу покінчити з цим як найшвидше.Був би я таким як інші мої знайомі з банди,я б давно її вбив і все б закінчилось або тут в госпіталі або ще на мості,але ця дівчина буде жити,правда не так як вона собі зараз це може уявити.
Я беру слухавку від Зейна.
-Я під госпіталем,вийди на пару хвилин.-чується з слухавки телефона.
                                            ***
Не встигаю я вийти з госпіталю і спрямувати свій погляд на Зейна і Зека,як мені на шию кидається хтось.
Вона міцно обвиває мою шию руками і заривається руками в волосся.
-Нік!Я так хвилювалася за тебе!
Її голос тремтить і вона зараз геть не схожа на ту Боніту,яку я знаю.
Що з нею раптом сталося?
-Я мусив взяти її,бо мій телефон розривався від смс.-булькоче Зейн і підходить,щоб потиснути руку.
Я відсторонюю від себе дівчину і бачу її стривожений погляд.Не схоже на неї,вона завжди дуже пофігістична,але аварія все ж таки.Правда,за мене переживати взагалі немає чого,на мені навіть синця не залишилось в порівняні з дівчиною,яку я збив.
-Я все підготував,залишається тільки подати знак.-каже Зек і щось пильно шукає в телефоні.
Мати таких друзів-це величезний скарб,як би я жив без них весь цей час від коли ми знайомі?
Ми робимо один для одного дуже багато і я неймовірно вдячний їм за присутність в моєму житті.
Зейн кидає погляд на Боніту і піднімає брову.
Чорт!Я аж тепер зрозумів,чому вона зараз така як кішка весною.
-Боніта,Господи,я геть забув привітати тебе.-вимовляю я і стараюся робити своє привітання як найбільш щиросередчним.-Від сьогодні ти вже не підліток.-кажу я і ми всі заливаємось сміхом,бо ці її заморочки на рахунок двадцятиріччя надоїли нам дуже сильно за останні декілька тиждень підготовки до її вечірки.Вона буквально чуть не плакала,бо не хотіла прощатися з підлітковим віком.
Боніта хмуриться і я знову розумію в чому проблема.
-Я купив тобі твої конверси,які ти так хотіла.
Вона вмить розпливається в усмішці і підстрибує наче мала дитина.-Справді,ти замовив їх у тієї самої дизайнерки?
Я киваю і мене вже нудить від її прикидання «хорошої подруги»,вона ще ні разу не запитала чи все гаразд,як я себе почуваю,як там дівчина в палаті.
Зейн кидає мені пару чортиків очима,подаючи сигнал про сьогоднішню ніч і попрощавшись,машина зникає за ріг вулиці.