Розділ 44. Фінал.

Сонце Родосу було таким же ласкавим, як і рік тому. Але сьогодні воно світило зовсім інакше. Тоді вона приїхала сюди розбитою, шукаючи порятунку в самотності та намагаючись склеїти уламки душі. Сьогодні вона поверталася як королева, тримаючи за руку коханого чоловіка. Кожен куточок цього острова, який раніше здавався схованкою тепер розквітав для неї щастям.

Марк забронював весь готель. Весь цей куточок раю належав лише їхній родині та друзям. Атмосфера свята панувала всюди: від лобі до басейну, де вже плескалися діти. 

Першою, хто зустрів їх на порозі, була Катрін. Коли вона побачила пару, її обличчя розквітло усмішкою. Здавалося, що вона помолодшала на кілька років.

— О, мої дорогі! — вигукнула вона, розкриваючи обійми. — Я знала! Я відчувала це ще тоді, коли ви вперше зіткнулися в моєму холі. Але подивіться... Ви світитеся від щастя!

Катрін перевела погляд на Марка, який тримав на руках клубочок щастя – їхнього сина, маленького Маттео. Малюку вже виповнилося дев’ять місяців. Тому він з цікавістю розглядав світ своїми очима, так схожими на татові.

— Який красень! Справжній де Сантіс, але з твоїм, Арі, поглядом, — Катрін обережно торкнулася крихітної ручки малюка. — Ласкаво просимо додому. Для вас цей готель завжди буде домом. 

Весільна церемонія проходила на терасі з видом на море. Морський бриз колихав тонку тканину арки.

Коли почала грати жива музика, гості зайняли свої місця. Тут були всі: батьки Аріадни, родина Марка, "римські відьми" та Б’янка. 

Аріадна йшла до вівтаря під руку з батьком. Вона виглядала неймовірно. Сукня, яку Арі довго обирала, оббігавши всі крамниці і примірявши безліч фасонів. Вона обрала ту єдину про яку мріяла.

Марк чекав на неї, тримаючи за руку малюка Маттео, який уже впевнено стояв на ніжках, тримаючись за татів палець. Це була найзворушливіша картина в світі. 

— Рік тому на цьому острові я знайшов не просто жінку, — сказав він. — Я знайшов свою душу. Ти навчила мене, що життя – це не лише розрахунки, а й магія. Дякую тобі за наш дім і за нашого сина. Я обіцяю бути твоїм захистом до останнього подиху.

Аріадна відчула, як сльози котяться по щоках. 

— Ти – мій найкращий сюжет, Марку. Ти – чоловік, який перетворив мою драму на казку. Я кохаю тебе понад усе.

Коли вони обмінялися обручками, Маттео раптом видав радісний звук і зробив свій перший самостійний крок від тата до мами. Гості ахнули. Марк підхопив сина і обійняв дружину. Під шквал аплодисментів вони злилися в поцілунку.

Святкування тривало до самого ранку. Готель перетворився на танцпол. Катрін стежила за тим, щоб шампанське не закінчувалося і щоб свято проходило добре.

Паола та Мія влаштували справжнє шоу з танцями, залучивши навіть Луку. Софі допомагала Аурелії з малюком, даючи молодятам можливість потанцювати наодинці.

Ближче до опівночі над морем пролунав феєрверк. Марк та Аріадна стояли на краю тераси, спомтерігаючи за цим дивом.

Вони стояли на березі, де колись почалася їхня історія. Острів, який колись був місцем втечі, став місцем сили. Вони повернулися сюди, щоб відкрити двері в нове життя, де кожен день був написаний любов’ю.

Ніч над Родосом була тихою і теплою, а в готелі Катрін ще довго лунала музика.

Минуло п’ять років. 

Мілан став для неї рідним містом, де її творчість розквітла.

Книга, написана у співавторстві з Б’янкою підірвала літературний ринок Європи. "Тіні Міланських вечорів" очолювали списки бестселерів протягом року. Світові видавництва билися за права на переклад, а гонорари дозволили Аріадні та Марку не просто жити в комфорті, а будувати майбутнє для своїх дітей.

Аріадна та Б’янка стали постійними гостями на міжнародних конференціях. Вони сиділи на сценах Парижа, Лондона та Нью-Йорка, обговорюючи психологію трилера та нову роль жінки в літературі. Проте, попри славу, Аріадна завжди поспішала додому. Друга частина книги вже була в розробці – фанати вимагали продовження. І Б’янка часто стала приїжджала до них у гості, ставши для дітей "хрещеною мамою". Вона критикувала чернетки Аріадни за чашкою еспресо, але вечорами дозволяла Беатріче заплітати собі косички.

Але настав серпень. Час, коли серце Аріадни тягнеться до Родосу.

Вони знову були тут. Тот самий готель. Тільки тепер в готелі лунав дзвінкий дитячий сміх.

Їх було вже четверо. Маттео, якому вже виповнилося п’ять, був маленькою копією Марка: серйозний, зосереджений, із гострим розумом та цікавістю до того, як влаштований світ. Він міг годинами розглядати мушлі на березі, намагаючись зрозуміти їхню структуру. Поруч із ним гасала маленька доня – трирічна Беатріче. Вона була копією Аріадни. Та маленьким ураганом, який тримав у тонусі всю родину де Сантіс.

Катрін спостерігала за цією картиною з тераси, тримаючи в руках тацю з лимонадом. Вона виглядала щасливою.

— Ви бачите це? — звернулася вона до Марка, який щойно вийшов із басейну. — Ваш син уже намагається збудувати тут "госпіталь для крабів", а донька переконує всіх, що вона – німфа цього острова. Це просто диво.

Марк усміхнувся, витираючись рушником. За ці роки в його очах оселився спокій, якого не було раніше.

— Це не диво, Катрін. Це просто результат того, що ми дозволили собі бути щасливими, — відповів він, дивлячись на Аріадну, яка сиділа в тіні під парасолькою, роблячи нотатки у своєму блокноті. Але постійно відволікалася, щоб поцілувати Беатріче, яка пробігала повз.

Життя родини було розплановане на місяці вперед. Цілий рік вони жили в Мілані. Графік Марка був розписаний по хвилинах. Проте він залишався тим самим чоловіком, який не міг провести без дружини та дітей і дня. Коли Аріадна затримувалася на презентаціях, він забирав дітей із садочка, готував вечерю і чекав свою дружину. Марк пишався її успіхом не менше, ніж врятованими життями в операційній.

Але щоліта чоловік робив неможливе. Він брав довгу відпустку або переводився на два місяці в клініку в Римі чи на острови. Його колеги дивувалися, але Марк лише знизував плечима: "Робота – це лише частина життя. Моє життя – це вони".