Розділ 40. Розкриття карт.

Минуло кілька місяців – час, який Аріадна та Марк провели у "коконі" спокою. Вони обрали тишу. Поки Аріадна працювала над книгою, а Марк зникав на операціях, їхній спільний секрет ріс і міцнішав. Та почав заявляти про себе округлим животиком. Ці тижні пролетіли як одна мить. Аріадна навчилася підбирати сукні з високою талією та об'ємні светри, але цієї неділі маскування мало закінчитися.

Привід був ідеальним – тридцята річниця весілля батьків Марка, синьйора Антоніо та синьйори Франчески. Перлинне весілля.

Будинок де Сантісів знову був наповнений гостями. Приїхали батьків Аріадни – Аурелія та Олександр, непосидючий похресник Лео, Паола та Мія. Подруги вже тиждень випитували в чаті, чому Аріадна відмовляється від відеодзвінків.

Аріадна нервувала, поправляючи перед дзеркалом свою нову сукню.

— Ти готова? — Марк підійшов ззаду, кладучи долоні на її плечі. — Вся родина сьогодні дізнається про малюка.

— Я готова. Просто цікаво, хто з них першим випустить келих із рук, — засміялася вона.

Коли вони вийшли в сад до гостей, де вже панувало свято, музика та сміх, на мить запанувала тиша. Паола, яка тримала в руках тарталетку, завмерла на півслові. Франческа, що підійшла привітати сина, перевела погляд на фігуру Аріадни, і її очі округлилися.

— Сюрприз! — сказав Марк, притискаючи Аріадну до себе. Його голос звучав так гордо.

Наступну годину можна було описати одним словом: хаос. Щасливий, італійський, емоційний хаос. Крики захвату, дзвін келихів та обійми. Синьйора Франческа мало не зомліла від радості, вигукуючи, що її молитви про онуків були почуті. Олександр, підійшов до Марка і потиснув йому руку. А мама Аурелія обіймала доньку, витираючи сльози щастя. 

— Аріадно! Ти... ти справжня відьма! — вигукнула Паола оговтавшись. — Як ти примудрилася приховати такий живіт від нас?! Ми ж зідзвонювалися щотижня!

— Ракурс, дівчата, правильний ракурс, — віджартувалася Аріадна. 

Коли перший шквал емоцій вщух, і гості всілися за стіл, почалося випитування. Питання сипалися з усіх боків: "Який термін?", "Хто буде – хлопчик чи дівчинка?", "Як назвете?".

Але найбільше всіх хвилювало одне:

— Чому ви мовчали так довго?! — обурилася Мія. — Ми ж подруги! Ми б уже стільки всього накупили! Колиску, коляску, дитячі речі – ми ж пропустили перший триместр шопінгу!

Марк взяв Аріадну за руку, глянув на присутніх.

— Ми вирішили, що цей час має належати тільки нам. Ми хотіли переконатися, що з малюком усе добре. Ви ж знаєте, початок вагітності – це делікатний момент. Ми просто оберігали свій спокій.

— І правильно зробили, — підтримав його Олександр. — У наш час приватність – це розкіш. 

Проте, щойно тема вагітності була обговорена, Франческа вирішила випитати те, що її на даний момент дуже хвилювало:

— Ну, а тепер, діти мої... Весілля. Ми не можемо допустити, щоб малюк з'явився на світ, в його батьки навіть не розписані. Коли?

Ця тема стала дискусією вечора. Кожен вважав за обов'язок запропонувати свою ідеальну локацію.

— Можливо, влітку? — запропонувала Аурелія. — У Римі в липні чудово.

— У липні Аріадна буде вже на восьмому місяці! — запротестував Марк. — Це занадто важко для неї. Ніякої спеки, ніяких перельотів. Я як лікар забороняю такі навантаження в третьому триместрі.

Аріадна задумливо крутила обручку на пальці.

— Я не хочу весілля в поспіху. Я хочу насолодитися цим днем. Можливо... можливо, ми розпишемося трохи раніше, відсвяткувавши лише з найближчими? А свято зробимо вже після народження, коли я зможу одягнути сукню і випити келих шампанського?

Марк кивнув, підтримуючи її.

— Головне – її комфорт. Ми розпишемося в Мілані найближчим часом, щоб стати сім'єю. А свято... свято ви влаштуємо тоді, коли нас буде вже троє.

Вечір закінчувався на приємній ноті. Гості обговорювали варіанти імен. Батьки пропонували різні імена, дискутуючи, яке краще. Вона дивилася на своїх батьків, які сміялися разом із батьками Марка, і розуміла: ця дитина приходить у світ, який її чекає. 

— Ну що, — шепнув їй на вухо Марк, приносячи склянку води. — Готова до планування весілля?

— З тобою — я готова до всього, — відповіла вона, притуляючись до його плеча. Її серце було спокійним, як ніколи раніше.