Розділ 39. Творчий процес.

Ранок понеділка почався для Аріадни з дзвінка до видавництва. Серце трохи калатало, коли вона натискала кнопку виклику: пропонувати співавторство після успішного дебюту – це завжди ризик. Адже видавці часто бувають консервативними й неохоче йдуть на експерименти, коли мають справу з уже перевіреною формулою успіху. Проте реакція головного редактора, перевершила всі сподівання.

— Співавторство з Б’янкою? Тією самою "королевою трилера" з Мілана? — голос редактора в слухавці забринів від захвату. — Аріадно, це геніальний хід! Твоя чуттєвість і її гострий сюжет – це ж готова бомба для книжкових ринків. Ми схвалюємо цей проєкт негайно. Коли чекати перші розділи?

Аріадна, усміхаючись, запевнила, що робота вже кипить. Вона також повідомила, що найближчим часом її базою буде Мілан.

— Я залишаюся тут, але Рим назавжди в моєму серці. Якщо знадобляться презентації чи зустрічі – я приїду першим же потягом. Але зараз моє натхнення живе тут, — додала вона, кинувши погляд на Марка, який саме заходив до кімнати. Чоловік ніс на таці свіжовичавлений сік.

Марку дали тиждень вихідних на честь дня народження, і він вирішив використати цей час із користю. Тобто перетворитися на дієтолога своєї нареченої. Його медичний досвід тепер став головною зброєю проти її ненормованого робочого графіка. І Марк користувався цим без жодних докорів сумління.

Одного вечора Аріадна так захопилася описом сцени погоні, що забула про час. Пальці літали по клавіатурі, очі горіли, а в чаті з Б’янкою постійно спливали нові ідеї. Сюжетні лінії перепліталися, створюючи ідеальну динаміки. Вона не помітила, як Марк уже втретє заглянув у кімнату, дивлячись на годинник.

— Арі, вже одинадцята вечора. Екранне світло в такий час – це зло для твого мелатоніну, — промовив він, підходячи ззаду. Його голос звучав м'яко, але в ньому було чутно інтонації лікаря, який не звик до непокори.

— Ще п’ять хвилин, Марку! Б’янка каже, що ми маємо закінчити цей розділ сьогодні, у мене зараз такий потік... — почала протестувати вона, не повертаючи голови. Її очі продовжували вичитувати рядки тексту, а думки все ще були там, на вулицях вигаданого міста.

Відповіді не було. Натомість вона відчула, як його руки підхоплюють її під коліна та спину. Марк підняв її з крісла.

— Марку! Відпусти! Це ж робота! У мене натхнення! — вона жартівливо била його кулачками по плечах, поки він ніс її в напрямку спальні.

— Натхнення зачекає до ранку, — спокійно відповів він, не збавляючи кроку. — А нашому малюку зараз потрібен сон, а не твій адреналін. Ти ж пам’ятаєш, що я тепер відповідаю за вас обох?

Аріадна зітхнула, здаючись. Його аргумент про "малюка" завжди був безпрограшним. Він обережно вклав її в ліжко, накрив ковдрою і вимкнув лампу на тумбочці.

— Я рада цій турботі, справді, — пробурмотіла вона, засинаючи. — Але ти – справжній тиран, лікарю де Сантіс.

— Я просто дуже відповідальний батько, — прошепотів він, цілуючи її в чоло. У темряві кімнати його посмішка була найтеплішим, що вона коли-небудь бачила.

Наступного дня Марк вирішив, що Аріадні не варто напружуватися на кухні. Проте вона наполягла на тому, що хоче приготувати щось особливе разом. Їй хотілося домашньої їжі.

Спроба приготування пасти Карбонара перетворилася на комедійне шоу. Марк, звикнувши до точності, нарізав гуанчіале (в’ялені свинячі щоки). Кожен шматочок мав однакову товщину до міліметра, а сам процес нагадував складну операцію.

— Марку, це просто м’ясо, а не зразок для мікроскопа! — сміялася Аріадна, намагаючись перехопити ніж.

— У всьому має бути порядок, Арі. Погана нарізка псує текстуру страви, — повчально відповів він, але тут же отримав пляму борошна.

Він завмер, дивлячись на неї своїм "суворим" поглядом, а потім підхопив її за талію і притягнув до себе. Забруднюючи борошном і свій фартух. Вони сміялися, забувши про пасту, поки вода в каструлі не википіла. 

Наступного разу він намагався допомогти їй з вибором шрифту для обкладинки книги. Він сів поруч біля монітора і почав коментувати кожен її крок.

— Цей шрифт занадто гострий, він викликає асоціацію з кардіограмою при тахікардії, — заявив Марк. — Тобі треба щось більш збалансоване, що заспокоює центральну нервову систему читача.

— Марку, ти дивишся на світ через медичні книги! — вигукнула Аріадна. — Це художня книга, а не довідник з анатомії! Читач має відчувати напругу, а не засинати від читання!

Проте, попри всі суперечки, вона відчувала неймовірне щастя. Кожен його жест – будь то склянка води, яку він приносив їй щогодини. Чи те, як він потайки читав книги про розвиток плоду на першому триместрі. 

Цей тиждень став для них часом тиші перед бурею підготовки до весілля та виходу книги. Але поки що був Мілан, аромат кави без кофеїну, яку він їй заварював. І очікування малюка, якого вже люблять.