Розділ 37. Обручка.

Шок у вітальні ще не встиг минути, як Марк раптом відсторонився. Марк якось дивно на неї подивився. Ніби щось вирішував... Хоча, може, вона просто собі придумує. Кожна риса його обличчя виражала рішучість.

— Арі, почекай, — він пішов до свого кабінету і через мить повернувся, тримаючи в руках футляр.

Аріадна завмерла.

— Марку? 

Він опустився на одне коліно. 

 — Я планував це інакше. Думав про ресторан на даху з видом на Дуомо, про квіти, про ідеальну промову... Але зараз це все не має значення. Я не хочу чекати жодної хвилини. Я хочу, щоб ти знала: я з тобою не тому, що тепер у нас буде дитина. Я з тобою, тому кохаю тебе.

Він відкрив футляр. Там, на білому шовку, сяяв діамант.

— Аріандо, ти станеш моєю дружиною? Я хочу, щоб ти почувала себе в безпеці. Тобі зараз не можна хвилюватися, накручувати себе чи сумніватися в моїх намірах. Ти – моя сім'я. Назавжди.

Аріадна затамувала подих. Вона не очікувала, що один ранок може принести стільки моментів.

— Так, Марку... — прошепотіла вона, простягаючи руку. — Тисячу разів так.

Він одягнув обручку на її палець. Притиснув її до своїх губ палко поцілувавши.

Поїздка до батьків перетворилася для Марка на поїздку з люкс комфортом. Якщо раніше він був уважним водієм, то тепер він вів машину так, ніби перевозив найкрихкіший вантаж.

— Тобі не душно? Відкрити вікно? — він кидав на неї погляди кожні тридцять секунд. — Може, заїдемо в магазин? Хочеш фруктів? Чи того морозива з фісташками, про яке ти згадувала? Арі, кажи мені про любий дискомфорт.

— Марку, я вагітна, а не з хвора, — сміялася вона, хоча ця гіперопіка була їй приємною. — Ми їдемо зі швидкістю тридцять кілометрів на годину. Я почуваюся чудово.

— Тепер усе інакше, — серйозно сказав він, обережно об’їжджаючи найменшу вибоїну. — Я лікар, і знаю, наскільки важливий перший триместр. Ніяких стресів. Тільки позитив. Твій організм зараз виконує титанічну роботу, і мій обов'язок – створити для тебе ідеальні умови.

Будинок батьків Марка зустрів їх не святковою вечерею, а натовпом. Марк, як виявилося, підготував сюрприз Арі: він запросив не лише свою родину, а й усіх близьких Аріадни з Рима. Шум голосів, сміх та аромат свіжої випічки зустрів їх на порозі будинку.

Щойно вони переступили поріг, на Аріадну налетів маленький Лео.

— Арі! Арі приїхала! — він вхопив її за спідницю. Але Марк одразу підхопив малого на руки, щоб той випадково не штовхнув Аріадну.

— Привіт, чемпіоне! Давай обережніше, Арі сьогодні втомлена, — усміхнувся Марк, переглядаючись із Аріадною.

У вітальні вона побачила маму, яка вже щось обговорювала з Франческою. І батька, який розмовляв із Антоніо про політику. Друзі, колеги, Софі з дівчатками – усі були тут.

— З днем народження, зяте! — Олександр підійшов до Марка, міцно тиснучи йому руку. — Дякую, що зібрав нас усіх. Це найкращий привід зібратися для знайомства.

Аріадна з Марком ще в машині домовилися: про дитину поки – ні слова. Це була таємниця, яка мала трохи зміцніти.

— Ми розповімо про весілля трохи пізніше, — шепнув Марк їй на вухо, коли вони сідали за стіл. — А про маленького коли будеш готова. Сьогодні насолоджуйся тим, що ми всі разом.

Вечір проходив як по маслу. Паола та Мія підморгували Аріадні, помітивши прикрасу на пальці. Їхні шепотіння та припущення додавали вечору особливого шарму. Аріадна ловила на собі постійні погляди Марка. Кожного разу, коли їхні очі зустрічалися, між ними спалахувала іскра.

Вона сиділа в оточенні своїх родин. І знала: цей день народження Марка став днем народження їхнього нового світу. Світу, де більше немає місця страху, а є лише дуже сильна любов. Вечірнє сонце повільно ховалося за обрій. А в серці Аріадни тепер оселилося світло, яке жодна темрява не зможе загасити.