Розділ 35. Новий етап.

Перший тиждень цього тривожного очікування став для Аріадни виснажливим випробуванням на акторську майстерність. Виявилося, що бути таємно вагітною в одному домі з лікарем – це все одно що намагатися нелегально пронести контрабанду через митницю. Марк з огляду на свою роботу помічав найменшідрібниці: ледь помітну зміну кольору обличчя, зайву хвилину її ранкового сну або навіть те, з якою обережністю вона тепер тримала гарячу чашку з трав'яним чаєм.

Ранок третього дня після її "відкриття" у ванній кімнаті розпочався з серйозного виклику. Аріадна відчула, що весь світ навколо неї почав хаотично обертатися ще задовго до того, як вона розплющила очі. Нудота накотилася раптовою хвилею.

— Арі? Люба, ти вже встаєш? — голос Марка з кухні був налто бадьорим. — Я сьогодні приготував твій улюблений омлет із трюфельною пастою!

Специфічний запах трюфеля, який вона ще тиждень тому обожнювала, зараз крізь причинені двері здався їй ароматом хімічної зброї масового ураження. Аріадна в паніці міцно затулила рота долонею вдихаючи повітря через ніс. "Так, спокійно. Зберися. Ти письменниця чи хто? Негайно вигадай правдоподібну причину", — подумки наказала вона сама собі.

Вона вичікувала довгу хвилину, поки перший напад нудоти трохи відступив, і щосили вигукнула з-під теплої ковдри:

— Марку... Здається, я вчора знову перепрацювала разом із Б’янкою. У мене, схоже, починається жахлива мігрень. Будь ласка, поки що не занось сніданок у кімнату, мені зараз потрібна повний спокій.

Марк з’явився в дверях спальні через секунду. Звісно, без тарілки зі сніданком, але вже зі своїм суворим "лікарським" обличчям. Він швидким кроком підійшов до ліжка й приклав долоню до її чола, вимірюючи температуру.

— Температури наче немає. Покажи мені зіниці? — він уважно зазирнув їй глибоко в очі. — Ти занадто бліда, Арі. Може, це твій нещодавній струс мозку дав про себе знати? Лучія попереджала про подібні неврологічні симптоми. Знаєш що, давай-но я відвезу тебе сьогодні в клініку на МРТ головного мозку.

— Ні! Жодного МРТ! — занадто різко відповіла вона, а потім, схаменувшись пом’якшила тон і всміхнутися. — Ні, мій любий лікарю де Сантіс, не треба лікарень. Це просто наш «синдром нового розділу». Ми з Б’янкою вчора ввечері дуже жорстоко вбили головного героя, і я тепер відчуваю провину. Будь ласка, принеси мені з кухні яблуко і холодну мінералку без газу. І кави... кави мені сьогодні теж не треба.

Марк на кілька секунд примружився, не прибираючи руки з її плеча. Його розум у цей момент явно обробляв отриману інформацію. Письменниця, яка добровільно відмовляється від ранкової кави? Це було так само дивно, як хірург, який раптово злякався б вигляду крові. Але він повагавшись, лише мовчки кивнув своїм думкам:

— Добре, нехай буде по-твоєму. Але попереджаю: якщо до вечора цей стан не мине – я сам, візьму в тебе кров на розширені аналізи.

Другий тиждень цієї епопеї став для дівчини ще складнішим і виснажливішим. Організм Аріадни раптом вирішив, що відтепер він хоче їсти лише дві речі: солоні огірки, які в Мілані, до речі, було знайти не так уже й легко, і солодке морозиво з фісташками. Причому одночасно.

Одного разу пізно ввечері Марк застав її на кухні о першій годині ночі. Вона сиділа на стільці біля відчиненого холодильника і з задумливим виразом обличчя повільно жувала шматочок сиру Гауда, вмочуючи його в полуничний джем.

— Арі? — він зупинився в дверях кухні, сонно потираючи очі кулаком. — Що ти тут робиш посеред ночі?

— Шукаю... шукаю літературне натхнення для фіналу розділа, — швидко відповіла вона, намагаючись непомітно сховати банку з джемом за свою спину.

— Тобі не здається, що ти останнім часом стала занадто часто шукати своє "натхнення" саме в надрах холодильника? — Марк з усмішкою підійшов ближче, ніжно обіймаючи її ззаду за талію, зариваючись носом у її волосся. — Ти за ці два тижні дуже змінилася, Арі. Стала якоюсь... іншою.

Аріадна на мить завмерла в його обіймах, боячись зробити вдих. Її серце почало вибивати шалений ритм. "Він здогадався. Він точно вже все зрозумів!" — промайнуло в її голові. Але Марк спокійно продовжив:

— Ти просто певно втомилася. Ця нова книга з Б’янкою забирає всі твої сили. Обіцяй мені, що відразу після мого дня народження ми з тобою кинемо все, візьмемо відпустку й поїдемо кудись далеко до моря на кілька днів. Тобі зараз необхідно відновитися.

— Обіцяю, — з полегшенням видихнула вона, ховаючи обличчя на його грудях, аби він не зміг побачити її переляканих і водночас щасливих очей. — Поїздка до моря – це чудова ідея. Нам усім це точно піде на користь.

Проте найважчим у ці дні було тримати обличчя перед його родиною. Софі, яка сама вже двічі пройшла через усі етапи вагітності, під час їхніх традиційних недільних обідів дивилася на Аріадну з дуже хитрою усмішкою.

Коли Аріадна за столом уже втретє поспіль відмовилася від келиха вина, щоразу посилаючись на те, що вона нібито п'є "ліки від уявної застуди", Софія весело підморгнула їй через стіл, поки чоловіки в іншій частині кімнати обговорювали футбол.

— Ну і скільки ще часу ти збираєшся грати в цю мовчанку? — прошепотіла вона, передаючи Аріадні тарілку з нарізаними фруктами.

— До наступної середи, — так само тихо відповіла Аріадна, озирнувшись на Марка. — Тільки я тебе благаю, Софі, не кажи нікому. Він має дізнатися про все першим.

— Твій Марк – найкращий хірург, Арі, — засміялася Софі. — Повір мені, він уже підсвідомо підозрює, просто його мозок відмовляється вірити в таке диво без результатів лабораторного тесту. Він думає, що ти просто "перевтомлена".

За три дні до довгоочікуваного дня народження Марка Аріадна вже була на межі викриття. Її теперішній емоційний стан нагадував якісь американські гірки: вона могла несподівано розплакатися через зламаний олівець або раптом почати сміятися без жодної причини.

Марк із кожним днем ставав уважнішим і турботливішим. Він ледь не щодня приносив їй квіти без приводу, почав частіше дзвонити з роботи під час коротких перерв і одного вечора приніс з аптеки "спеціальний вітамінний комплекс для зміцнення імунітету".