Розділ 33. Ураган на ім'я Б'янка.

Ранок наступного дня для них розпочався не з спокійного кавування, а з гучних і схвильованих голосів у коридорі. Родина де Сантіс цього разу не просто приїхали на відвідини, в "окупували" квартиру Марка, принісши з собою колосальну турботу.

Першою до спальні, де Аріадна у напівдрімоті ще намагалася оговтатися від нічних кошмарів та відлуння раптового болю, вихором залетіла синьйора Франческа. Слідом ішов синьйор Антоніо, тримаючи в руках величезний кошик із рідкісними екзотичними фруктами. А за ними – Алессандро, зі своєю чарівною дружиною Софі.

— Бідна ти моя дитино! Нещасна моя дівчинко! — Франческа в емоціях припала до краю ліжка, обережно, ледь торкаючись здорової щоки Аріадни. — Марк розповів нам все сьогодні вночі по телефону! Як ця... як ця нікчемна вискочка посміла підняти на тебе руку?! У нашому місті! У домі мого сина!

Маленькі дівчатка, Джулія та Еліза, спритно пробралися крізь схвильованих дорослих і тихенько сіли на край ковдри. Вони виглядали по-дорослому серйозними й зосередженими. В руках кожна з них міцно тримала по кілька яскравих сплетених браслетів, виконаних у тій самій складній техніці "римського вузла", якої Аріадна навчила їх лише позавчора.

— Це тобі на удачу і захист, Арі, — прошепотіла восьмирічна Еліза, з акуратністю одягаючи на руку Аріадни красивий золотий браслетик. — Наш тато вчора ввечері сказав, що ці стародавні вузли тримають у собі таємну силу. Тепер твоя голова більше ніколи-ніколи не буде боліти.

— А це від мене, яскраво-синій, щоб ти якнайшвидше одужала, і ми всі разом знову пішли гуляти у парк, — емоційно додала маленька Джулія, чіпляючи поруч на її зап'ястя свій виріб.

Аріадна відчула, як до її очей раптово хвилею підступили сльози. Ці маленькі дитячі пальчики, які посеред ночі так старанно виводили кожен вузлик заради неї, були для її душі найкращими й найефективнішими ліками у світі.

Алессандро з Марком – стояли трохи осторонь біля вікна, приглушеними голосами обговорюючи юридичні деталі майбутнього судового процесу. Старший брат, який мав серйозні зв'язки в ділових колах міста, був готовий особисто, щогодини контролювати, аби заява в поліції про напад не загубилася в бюрократичних архівах Мілана. Софі ж, сівши на ліжко поруч із Аріадною, тихо, змовницьки шепотіла їй на вушко:

— Знаєш, Арі, синьйора Лучія сьогодні о сьомій ранку вже видала наказ про звільнення. У лікарні зараз кадровий землетрус! К’ярі навіть не дозволили піднятися в кабінет і забрати свої речі – весь її хлам просто винесли в коробці вниз, до посту охорони. Марк нарешті зробив те, що мав зробити вже давно, але саме ти стала тією силою, яка одним махом розставила все на свої місця.

Але справжній "ураган" на ім’я Б’янка увірвався в квартиру ближче до обіду. Вона не просто прийшла – вона буквально влетіла в приміщення, експресивно розмахуючи своєю новою сумкою, пахнучи якимись дорогими парфумами.

Побачивши Аріадну з пов’язкою на голові, Б’янка на одну мить заніміла, а потім видала таку довгу тираду італійською мовою, від якої навіть у поважного професора синьйора Антоніо злетіли вгору брови.

— Ця... ця ненормальна, психічно хвора істеричка! — Б’янка в люті металася по вітальні від стіни до стіни, жестикулюючи руками. — Вона що, серйозно хотіла вбити мого найціннішого співавтора?! Мою римську музу?! Та я б її саму за такий вчинок із задоволенням вписала у свій новий детектив як першу жертву, якби не наш закон про авторське право! Вона через своє нікчемне "его" ледь не знищила літературний талант, який народжується раз на десятиліття!

Б’янка підсіла ближче до Аріадни і міцно взяла її за обидві руки. Її погляд із агресивного раптом став неймовірно теплим.

— Слухай мене дуже уважно, Арі. Я за цю безсонну ніч уже все обдумала. Те, що сталося з тобою вранці – це страшний біль і шок, так, я розумію. Але для справжнього письменника будь-яка драма – це паливо для творчості! Ми обов'язково впишемо цю сцену нападу в наш майбутній роман. Весь Мілан, ні, вся Італія буде знати, яка вона нікчемна істота, навіть не називаючи її реального імені. 

Весь цей день квартира Марка була схожа на затишний і галасливий вулик. Синьйора Франческа господарювала на кухні, готуючи за своїм сімейним рецептом неймовірну міланську пасту. Синьйор Антоніо на веранді з читав дівчаткам казки вголос, аби вони зайвий раз не шуміли й не бігали біля Аріадни. А Б’янка тим часом розклала на журнальному столику перші чернетки їхнього нового розділу, запевняючи всіх навколо, що "активна творча робота – це найкраща терапія від будь-якого струсу".

Коли пізно ввечері велика родина почала розходитися, Аріадна вперше за довгий час відчула всередині дивовижну легкість. Голова все ще час від часу пульсувала болем, але її серце було спокійним.

— Ти бачиш? — тихо запитав Марк, коли вони залишилися вдвох у нічній тиші, і присів поруч на край дивана. — Ти відсьогодні стала частиною нашого великого клану. А де Сантіси, як ти вже встигла помітити, своїх людей у біді ніколи не кидають.

— Я бачу це, Марку... Я це дуже добре відчуваю, — з ніжною посмішкою відповіла Аріадна, дивлячись на власні руки прикрашені яскравими дитячими браслетами. — Знаєш, К’яра у люті думала, що вона забирає в мене тебе й руйнує моє життя. А натомість вона подарувала мені те, чого я так боялася ніколи не знайти в Мілані – мій дім.

Марк обережно обійняв її за плечі.

— Цей дім завжди, з першої нашої зустрічі на острові був виключно твоїм, Арі, — прошепотів він їй в губи. — Просто саме сьогодні ми разом зняли з нього захисну плівку.

За вікном мільйонами неонових вогнів яскраво світилося вечірнє місто, але тепер його хмарочоси не здавалися їй чужими чи лякаючими. Аріадна знала: завтра вранці вона прокинеться, і невгамовна Б’янка знову вимагатиме від неї "нових сторінок", турботлива мама знову дзвонитиме, а коханий Марк принесе снідано в ліжко. Справжнє життя продовжувалося, і тепер воно було набагато яскравішим, ніж сюжет з її книг.