Розділ 32. Тіні минулого більше не мають голосу.

Синьйора Лучія не була б авторитетною директоркою приватної клініки Мілана, якби дозволила собі пустити таку справу на самоплив чи зам’яти її. Щойно вона вийшла з квартири Аріадни, її палець вже набирав номер Марка. Вона знала, що він кілька хвилин тому закінчив операцію – і це був ідеальний момент для правди.

— Марку, слухай мене зараз дуже уважно, не перебивай і тримай себе в руках, — голос Лучії в слухавці звучав зібрано діловим. — К’яра збожеволіла. Вона проникла до твоєї квартири. Пів години тому вдарила твою Аріадну вазою по голові. Я була на місці, рану обробила, підозри на серйозний струс мозку чи гематому немає, але дівчина деякий час була без тями. Зараз я у себе вдома, Аріадна у вітальні. Негайно їдь сюди. І, Марку... паралельно готуй кадрові документи. Я не збираюся терпіти некерованих психопатів у штаті своєї елітної клініки.

Марк не відповів їй жодного слова. Він випустив телефон зі своїх рук, і той із гучним брязканням упав на підлогу ординаторської. За хвилину його автівка на шаленій швидкості летіла вузькими вулицями Мілана, ігноруючи правила дорожнього руху та червоні сигнали світлофорів. У його жилах стигла паніка хірурга, який вперше нічим не міг зарадити коханій на відстані.

Він влетів у квартиру, важко дихаючи так, ніби щойно пробіг марафон. Аріадна лежала на дивані з прохолодним компресом на голові. Побачивши його – блідого, зі зляканими очима й тремтячими губами – вона з останніх сил спробувала йому усміхнутися.

— Марку, любий, я вже в повному порядку, чесно... Синьйора Лучія каже, що все минеться...

Він не слухав її виправдань. Він обережно прибрав компрес, оглядаючи розсічення на шкірі. Його пальці ледь відчутно торкалися її обличчя, перевіряючи реакцію зіниць на денне світло, частоту пульсу та координацію рухів.

— Вона вдарила тебе вазою, Арі... — голос Марка став хрипким і майже невпізнанним від стримуваної всередині люті. — Ти ж могла просто там, загинути від крововиливу. Ти взагалі розумієш це?

— Я перед цим відправила її "далеко і надовго", — ледь чутно прошепотіла вона, кривлячись від болю в скроні. — Мабуть, це виявилося останньою краплею для її роздутого его.

Марк ніжно поцілував її в блідий лоб, намагаючись не зачепити свіжу рану.

— Будь ласка, просто лежи й відпочивай. Я зараз швидко повернуся, мені потрібно на пару хвилин зійти вниз і поговорити з Лучією.

У квартирі поверхом нижче їхня розмова була короткою і жорсткою. Лучія мовчки налила колезі чашку міцної кави, але Марк не торкнувся горнятка, міцно стиснувши кулаки.

— Я пишу заяву в поліцію, — чітко промовив Марк. — Стаття за навмисне завдання тяжких тілесних ушкоджень із проникненням. У мене на руках є твої свідчення як лікаря і як свідка, який бачив, як вона тікала з місця злочину. Я знищу її кар’єру і все її життя, Лучіє. Вона сяде.

— Знаєш, тобі не доведеться для цього сильно старатися, — директорка клініки втомлено зняла свої окуляри й повільно потерла перенісся. — Напад на цивільну особу, незаконне проникнення... Вона вилітає з моєї клініки сьогоднішнім числом. Без жодного права на рекомендаційний лист. У тісному медичному світі Італії для неї відсьогодні назавжди зачинені всі двері – від Мілана до Палермо. Вона більше ніколи в житті не торкнеться пацієнта. Це її професійна смерть.

Повернувшись до себе, Марк оточив Аріадну колосальною турботою, що вона почувалася якоюсь вазою (щоправда, цього разу цілою). Він власноруч варив їй на кухні легкий курячий бульйон, щохвилини приносив воду з лимоном і кожні пів години перевіряв її температуру й тиск.

Але справжній емоційний "шторм" почався тоді, коли Марк вирішив, що приховувати цей інцидент від її родини – це погана ідея. Він набрав номер Аурелії й усе чесно розповів.

Вже за десять хвилин телефон Аріадни почав розриватися від вхідних дзвінків.

— Аріадна! Ти що, взагалі там з глузду з’їхала на своїй півночі?! — кричала перелякана мама в трубку. — Чому я, твоя рідна мати, маю дізнаватися від стороннього чоловіка, що мою доньку в Мілані ледь не вбили?! Ти що, не могла викликати поліцію в ту ж секунду?! Як твоя голова? Ти бодай щось їла? Марк сказав, що ти бліда! Якщо я завтра вранці не почую в слухавці твій бадьорий, веселий голос, я купую квиток і приїду в Мілан, щоб видерти тій божевільній дівчині її нарощені вії!

Слідом за емоційною мамою на зв'язок негайно вийшов Олександр Костас. Його голос був дивовижно тихим,  але в ньому відчувалася страшна вібрація, від якої холола кров.

— Арі, сонечко моє... Марк запевнив мене, що зараз усе під його контролем, але знай: мої найкращі адвокати з Рима вже підключилися до цієї справи. Ця міланська дівчина сяде в тюрму на дуже довгий термін, якщо ми з тобою цього забажаємо. Ти головне одужуй і ні про що не турбуйся. Твій батько поруч.

Аріадна не встигала відкладати слухавку, як чат "Римських відьом" за лічені хвилини перетворився на справжній штаб із детального планування кривавої жіночої помсти. Очевидно, мама вже встигла в паніці написати Мії, а та – миттєво мобілізувала всіх інших дівчат.

Паола: "ЩО?! Важкою вазою по голові нашої Арі?! Дівчата, все, збираємо речі й валізи. Ми негайно виїжджаємо першим же поїздом. Ми знайдемо цю паршиву с***у в будь-якому куточку Мілана і перерахуємо їй ребра! Я їй усі коси повириваю! 😡🔥👊"

Мія: "Заспокойся, Паоло, не кричи на весь чат. Марк – дорослий чоловік, і він уже вирішує все через поліцію та Лучію. Але якщо раптом закон її не дістане – повірте, ми знайдемо свій спосіб, влаштувати їй пекло на землі. Арі, тримайся, маленька! Ми вже замовили для тебе кошик вітамінів та фруктів із терміновою доставкою в квартиру!"

Аріадна з розчуленням дивилася на екран телефону, що без зупину миготів від повідомлень, а потім перевела погляд на Марка, який тихо сидів на підлозі біля її ніг, міцно тримаючи її долоню в своїх руках. 

— Знаєш, Марку... —  ледь чутно прошепотіла вона, перебираючи пальцями його волосся. — К’яра сьогодні так сильно хотіла мене зламати. А натомість вона збудувала навколо мене міцну стіну з людей, які мене безмежно люблять.