Розділ 22. Іспит дружбою.

Нова квартира Аріадни вже за два дні почала стрімко наповнюватися бурхливим життям. Настав довгоочікуваний вечір новосілля – той самий час, коли її найближчі подруги, мали освятити цей простір своїм сміхом і секретами.

Першою на поріг прийшла емоційна Мія разом зі своїм спокійним чоловіком Лукою та їхнім непосидючим дворічним сином Лео. Малюк залетів у квартиру, наче маленьке торнадо, миттєво порушуючи ідеальну тишу.

— Арі! — дзвінко вигукнув він, впізнавши свою найулюбленішу хрещену маму.

Аріадна, яка саме виходила з кухні радісно кинулася до нього, підхопила хлопчика на руки і почала кружляти під його заливистий сміх.

— Мій маленький лев! Ну треба ж, як ти сильно виріс за цей час!

Марк, який стояв поруч, тримаючи в руках пляшку охолодженого білого вина, спостерігав за цією зворушливою сценою з теплою усмішкою. Тільки тепер він зрозумів, чому вони вчора ввечері потратили цілу годину в магазині іграшок. Аріадна з прискіпливістю обирала велику червону пожежну машину з дистанційним керуванням.

— Це тобі, сонечко моє, — вона з гордістю вручила малюку величезну яскраву коробку.

Лео видав захоплений писк. Він миттєво забув про існування всіх дорослих, розриваючи упаковку прямо на підлозі.

За хвилину на порозі квартири з’явилася розкішна Паола разом зі своїм хлопцем Джакомо. Вони прийшли "озброєні" до зубів: у Джакомо в руках був дерев'яний ящик елітного шотландського віскі та рідкісного старого коньяку, а Паола ледве несла величезний кошик із делікатесами, які Аурелія не встигла купити на ринку.

— Так, шановні, слухай мою команду! — весело скомандувала Паола, на ходу скидаючи туфлі на високих підборах. — Чоловіки – негайно марш на балкон або у вітальню. Дегустуйте свій міцний алкоголь, розмовляйте про трансфери в футболі, політику чи що ви там зазвичай обговорюєте у своїй чоловічій компанії. Дівчата – усі за мною на кухню! Нам терміново треба закінчити приготування святкової вечері і... – вона хитро глянула на щасливу Аріадну, — детально обговорити все те, що не влізло в наш чат за останні три тижні.

Лука, Джакомо та Марк влаштувалися на м'яких кріслах у вітальні. Поки маленький Лео з гучними звуками сирен "гасив уявні пожежі" між ніжками столу, чоловіки почали розмову.

Марк спочатку почувався трохи напружено – як-не-як, він був тут "новеньким", людиною з іншого міста. Але Лука дуже швидко розрядив цю атмосферу.

— Слухай, Марку, давай без зайвих церемоній. Якщо ти спромігся витримати цілих три тижні з нашою Аріадною в одному готелі, і вона при цьому не зробила тебе трагічним персонажем свого нового роману – ти вже наш хлопець на всі сто відсотків! —розсміявся він, наливаючи віскі в келихи з льодом.

На подив Марка, у них дуже швидко знайшлося безліч спільних тем. Джакомо працював у сфері архітектури, і вони з хірургом зачепилися за обговорення старовинних лікарень Мілана, які зараз реконструювали під сучасні медичні центри. Атмосфера у вітальні за лічені хвилини стала по-справжньому чоловічою.

Тим часом на кухні панував італійський хаос. Паола та Мія взялися за кулінарну справу з професійною швидкістю.

— Так, Арі, нумо викладай усе, — з посмішкою почала Мія, дрібно шинкуючи свіжу зелень для салату. — Твій міланський лікар у реальному житті виглядає в тисячу разів краще, ніж на тих двох розмитих фотографіях, які ти скинула нам у групу. Ти взагалі помітила, як він дивиться на тебе? Він дивиться так, ніби ти... не знаю, якась безцінна книга, яку він усе життя мріяв знайти і нарешті тримає в руках.

— Ну... він насправді такий і є, дівчата, — усміхнулася Аріадна, помішуючи на плиті томатний соус. — Він врятував мене від бруду Енцо ще задовго до того, як я сама зрозуміла, що мене потрібно рятувати.

— До речі, про рятування! — Мія раптово злякано визирнула в коридор, де маленький Лео із винахідливістю альпініста намагався видертися на вершину однієї з ще не розібраних коробок. — Лео! Мадонно, тільки спробуй мені звідти впасти! Арі, ти, безумовно чудова хрещена мама, але твоя нова квартира тепер успішно пройшла найжорстокіший тест на виживання дворічною дитиною.

Малюк Лео в цей вечір був скрізь і ніде одночасно. За наступні пів години свого активного перебування в гостях він примудрився:

1. Перевірити, чи смачна сира паста ручної роботи (виявилося, що на смак вона ніяка).
2. З криками забігти до вітальні і наполегливо вимагати, щоб поважний дядько Марк показав йому на підлозі, "як саме працює джип".
3. Повернутися на кухню і хитрощами отримати від Аріадни шматок ароматного пармезану.

Це було справжнє шумне італійське життя, за яким Аріадна так сильно сумувала. Вона дивилася на своїх щасливих подруг, хрещеника, чула сміх Марка, що лунав із вітальні. І відчувала, як її серце до країв наповнюється вдячністю до долі.

— Знаєте, дівчата, — тихо сказала вона, розливаючи по келихах вино для подруг, — я насправді боялася повертатися назад у Рим після всього, що сталося. Боялася, що ці міські стіни будуть тиснути на мене своїми спогадами про зраду. А тепер я дивлюся на вас усіх і розумію: справа не в стінах і не в місті. Справа в тому, кого саме ти в ці стіни впускаєш.

Святкова вечеря пройшла за величезним столом, де місця ледь-ледь вистачило для всіх страв, які вони разом приготували. Ближче до ночі маленький Лео, стомившись від своїх "гасінь пожеж", міцно заснув на дивані у вітальні, обіймаючи нову машинку. У квартирі нарешті настала тиша.

Марк увесь вечір сидів поруч з Аріадною, періодично накриваючи її долоню своєю рукою. Подруги відразу помічали ці дрібні жести й промовисто обмінювалися між собою багатозначними поглядами. Вони прийняли його в свою компанію без жодних вагань. 

Коли ситі й задоволені гості вже почали потихеньку збиратися додому, Лука підійшов до Марка в передпокої і міцно потис йому руку.

— Наглядай за нашою письменницею, Марку. Вона лише з першого погляду здається залізною та незалежною. Але ми добре знаємо, скільки всередині цієї дівчини криється тендітності та тепла.