Розділ 21. Таємниці сімейного рецепта.

Рим зустрів їх засліплюючим світлом вечірнього сонця, яке м’яко лягало на величні куполи соборів. Після затишної тиші далекого Родоса, Вічне місто здавалося Аріадні занадто швидким, галасливим. Але водночас вона вперше за довгі роки відчувала, що нарешті дихає тут на повні груди.

Розкішний будинок її матері, Аурелії, розташовувався в одному з найпрестижніших кварталів міста, де кожен балкон і тераса були заставлені квітучими олеандрами. Коли Аріадна та Марк, тримаючи в руках дорожні сумки, піднялися на потрібний поверх і підійшли до квартири. Двері гостинно відчинилися ще до того, як вони встигли торкнутися пальцем кнопки дзвінка.

— Ну нарешті! Скільки можна чекати! — сплеснула руками Аурелія, і Аріадна миттєво опинилася в міцних материнських обіймах, відчуваючи тепло.

Потім пильний погляд Аурелії перемістився на Марка, який стояв трохи позаду. Жінка випрямилась на повний зріст й відразу увімкнула свій фірмовий внутрішній "сканер". Марк, який за роки практики давно звик до найрізніших поглядів родичів своїх пацієнтів, витримав це випробування з абсолютним спокоєм. Він із усмішкою простягнув жінці величезний букет її найулюбленіших ніжно-рожевих півоній, які вони встигли придбати в маленькій лавці дорогою з аеропорту.

— Доброго вечора, пані Ауреліє. Це вам.

— О, півонії... — жінка злегка пом’якшала в обличчі, приймаючи букет ароматних квітів, але її погляд усе одно залишався прискіпливим. — Ну що ж, проходьте до зали. Вечеря вже давно чекає на столі. Дуже сподіваюся, лікарю, що ви не вегетаріанець? Бо в цьому домі споконвіку поважають і вміють готувати виключно хороше м’ясо.

Родинний допит, як і передбачала Аріадна, розпочався прямо за обіднім столом. Аурелія розлила по келихах червоне вино і, не гаючи часу на світські теревені, одразу перейшла до головної справи.

— Отже, Марко, давайте відверто. Бути хірургом у Мілані – це, безперечно, дуже престижно. Але чому для своєї відпустки ви обрали саме Родос? Чому саме той крихітний готель пані Катріни? І головне, які подальші плани у чоловіка, який усього за якихось три тижні примудрився стати головним героєм усіх розповідей моєї доньки?

Аріадна хотіла втрутитися в розмову, але Марк під столом ледь помітно, заспокійливо торкнувся її коліна, мовчки просячи дати йому можливість відповісти самому.

— На Родос я поїхав насамперед тому, що мені необхідно було на деякий час залишитися наодинці з собою і згадати, навіщо я колись став лікарем і взяв до рук скальпель, — спокійно, дивлячись прямо в очі жінці, відповів Марк. — А щодо моїх подальших планів... Знаєте, пані Ауреліє, я точно не з тих хірургів, які кидають своїх пацієнтів прямо посеред операції. Аріадна – це те, що я шукав усе своє життя, навіть не усвідомлюючи цього. Тому я планую бути поруч із нею стільки, скільки вона мені дозволить.

Аурелія на кілька секунд хитро примружилася, вивчаючи кожну зморшку на його обличчі на наявність найменшої брехні. Потім вона раптово усміхнулася – вперше за весь цей вечір щиро, тепло й відкрито.

— Що ж, ви дійсно чудово тримаєте удар, Марко. У наш час серед чоловіків це велика рідкість. Знаєте... за п'ять днів у мене буде день народження. Ювілей. Планується невелика, але дуже затишна вечірка для найближчих друзів та родичів. Я дуже хочу, щоб ви завітали до нас. Це буде офіційна перевірка нашої великої родини. Але, як мені здається, попереднє схвалення від мене особисто ви вже отримали.

Марк із повагою злегка схилив голову перед господинею дому.

— Дякую вам. Із задоволенням завітаю на свято.

Проте найприємніший сюрприз чекав на Марка трохи пізніше. Виявилося, що святкова вечеря ще не закінчена.

— Мамо, залиш, будь ласка, десертну частину мені, — з усмішкою сказала Аріадна, підводячись з-за столу. — Я ж обіцяла приготувати для тебе твій улюблений тирамісу за моїм секретним рецептом.

Марк від подиву високо підняв брову.

— Зачекай, ти вмієш готувати складні десерти? — здивувався він. — Ти ж стверджувала, що твій кулінарний максимум – це замовити готову піцу через додаток або в кращому випадку зварити вранці міцну каву!

Аріадна лише підморгнула йому, надягаючи короткий фартух.

— На Родосі, я була занадто зайнята написанням свого роману та... тобою. А тут, у Римі, я знову стаю донькою своєї талановитої матері. Тому мовчки дивись і вчися, Марко.

Марк із задоволенням спостерігав за кожним її рухом, затамувавши подих. Він уперше за весь час їхнього знайомства бачив її такою домашньою. Як зосереджено вона збивала повітряні вершки з маскарпоне, обережно занурювала бісквітне печиво в міцну каву та як додавала дрібку гіркого какао. Це була зовсім інша Аріадна – тепла, затишна. І в цю мить він зрозумів, що за ці три тижні відпустки на острові він зміг побачити лише верхівку айсберга її особистості.

— Знаєш що, — прошепотів він їй на вухо, коли вони на одну хвилину залишилися одні, — я весь цей час думав, що ти – це виключно творче натхнення, філософія та красива драма. А виявляється, ти ще й справжня господиня.

— Сучасна жінка-письменниця зобов'язана вміти все, — засміялася вона в відповідь, раптово кладучи йому на кінчик носа маленьку краплю солодкого крему. 

Вже пізно ввечері отримавши до рук омріяні ключі та материнське благословення від Аурелії. Вони вдвох поїхали до нової квартири Аріадни. Вона розташовувалася в розкішному будинку з величезними вікнами неподалік від знаменитої площі Навона.

Коли Аріадна повернула ключ й відчинила двері, всередині оселі пахло фарбою та вечірньою прохолодою. Усі її речі, книги та меблі вже були акуратно розставлені мамою по своїх місцях. Жодних слідів болісного минулого. Жодної згадки про Енцо Мартіні.

Вона повільно пройшла до центру просторої вітальні й повернулася обличчям до Марка, який заносив її валізи.

— Ну ось і все. Це мій новий початок. 

Марк підійшов до неї впритул, міцно обіймаючи дівчину зі спини й разом із нею дивлячись на мільйони яскравих вогнів вечірнього Рима.