Розділ 18. Офіційне схвалення.

Сніданок на затишній терасі готелю пані Катріни був схожий на ідеальний кадр із романтичного кінофільму: скатертина, аромат свіжозвареної кави з пінкою, домашній хліб та піала з медом. Аріадна сиділа навпроти Марка, заворожено спостерігаючи за тим, як його руки розрізають навпіл стиглий інжир. На чоловікові була легка сорочка, недбало розстебнута на кілька верхніх ґудзиків. В цю хвилину він виглядав настільки спокійним, ніби все своє життя провів на цьому острові. Хотілося, щоб час зупинився на цьому моменті. Але, як відомо бажання не справджуються. Принаймні сьогодні...

Ранкову ідилію розірвав гучний дзвінок. Знищуючи атмосферу ніжності. На екрані смартфона великими літерами висвітилося: "Мама". Аріадна від несподіванки здригнулася, але вже за секунду на її обличчі з'явилася тепла усмішка. Вона натиснула на кнопку гучного зв’язку і поклала телефон на стіл прямо між ними, щоб Марк теж міг усе чути.

— Привіт, мам! — бадьоро почала Аріадна. — Ти чому це так рано телефонуєш?

— Доброго ранку, сонечко моє! — голос мами звучав дещо стурбовано. — Я б, чесно кажучи, ні за що не турбувала тебе в такий час, але сьогодні вранці сталося щось дуже дивне. Мені дві години тому зателефонував Олександр Костас! Ти можеш собі таке уявити? Костас! Я уявлення не маю, де цей чоловік примудрився розкопати мій теперішній номер телефону через стільки часу...

Аріадна і Марк переглянулися. Було неочікувано. Скільки часу пройшло від тієї розмови. Чоловік ледь помітно підняв одну брову, запитуючи дівчину поглядом: "Твій батько таки наважився зробити перший крок?"

— І... що саме він від тебе хотів, мамо? — обережно запитала Аріадна, відчуваючи, як серце в грудях починає битися швидше від хвилювання.

— Щиро кажучи, це було... дуже дивно. Він розмовляв зовсім не як самовпевнений індик, якого я добре пам’ятаю з часів нашої молодості, — мама важко зітхнула в трубку. — Він питав, як ти там сама. Чи ти перебуваєш у безпеці. Плутано говорив щось про свої "борги минулого" і про те, що він винен мені вибачення. Арі, люба, поясни мені, що там за чортівня у вас відбувається? Ти ж туди поїхала, щоб відпочити, а не для того, щоб розворушувати старе гніздо!

Аріадна повільно вдихнула, збираючись із думками, і нарешті почала все детально розповідати. Вона без прикрас розказала матері про те, як підлий Енцо Мартіні з самого початку намагався використати її ім'я. Як він шпигував за Костасом заради грошей конкурентів, і як Марк – тут вона з ніжністю поглянула в очі чоловікові – допоміг їй вивести цього слизького пройдисвіта на чисту воду.

— Мам, Енцо більше не проблема, — спокійно закінчила вона свою розповідь. — Він у паніці втік з острова першим ж літаком. Його кар’єра тут закінчилася, навіть не встигнувши розпочатися.

На тому кінці запала довга тиша. Аріадна навіть подумала, що зв'язок обірвався. Але вже за мить мама видала таку емоційну італійську тираду, від якої навіть у Марка від подиву округлилися очі.

— О, Мадонно! Якщо цей підлий, нікчемний мерзотник хоча б на мить ризикне знову з'явитися тут, у Римі. Або якщо я випадково почую шлейф його огидних парфумів на сусідній вулиці – клянуся, я влаштую йому такий "гарячий" прийом, якого не бачив навіть наш Колізей у найкривавіші часи гладіаторів! Я згадаю всі свої старі зв'язки, і цей хлопчисько до кінця своїх днів працюватиме помічником офіціанта в найдешевшій забігайлівці на околиці міста, де навіть щури гидують їсти залишки їжі! Він прокляне той день, коли вирішив вимовити твоє ім'я!

— Мамо, благаю тебе! — дзвінко розсміялася Аріадна, впізнаючи в цих словах стиль своєї родини. — Тільки не треба його вбивати, дуже тебе прошу. Мені зараз найменше в житті потрібні проблеми з поліцією через цього нікчему.

— Ну, вбивати його – це справді було б занадто великим милосердям для такого паразита, — суворо відрізала мама, але її голос після сміху доньки помітно пом’якшав і повернувся до звичного тону. — До речі... Арі, а цей твій лікар, Марк, він зараз перебуває поруч із тобою?

Марк, який до цього моменту просто з легкою посмішкою мовчки слухав цю бурхливу розмову, випрямився на своєму стільці.

— Так, сеньйорито, я тут. Доброго ранку вам.

— О, доброго ранку, Марко! — голос мами Аріадни в ту ж секунду став напрочуд щирим. — Аріадна мені останнім часом про вас дуже багато розповідала у своїх повідомленнях. Я знаю, що ви хірург. І звісно, знаю про ту неприємну ситуацію в Мілані. Моя Арі так сильно за вас переживала, ніби це її ліцензію перевіряла медична комісія. Я дякую вам, Марко, що ви  виявилися справжнім чоловіком. Та наглянули за моєю впертою дівчинкою. Вона іноді занадто сильно занурюється у свої вигадки й забуває, що не все в реальному житті – це красивий роман. Іноді нам усім потрібний хтось рішучий, хто зможе відрізати від нашого життя все зайве та брудне. Ви стали для неї саме таким рятівником.

Марк посміхнувся, з ніжністю дивлячись на Аріадну, яка на очах помітно почервоніла від такої раптової маминої відвертості. Вона ж доросла дівчина! Але мама, є мамою. Завжди надто переживає. 

— Це мені неймовірно пощастило опинитися в потрібний час поруч із нею, — відповів він щиро, тримаючи дівчину за руку під столом. — І ви можете більше не хвилюватися, сеньйорито: Арі зараз перебуває в найнадійніших руках. У нас попереду є ще три тижні спільної відпустки, і я подбаю про те, щоб на її шляху більше не з’явилося жодного отруйного "шершня".

— Три тижні? О, Мадонно, це просто чудово, — мама явно була задоволена почутим. — Відпочивайте як слід, дорогі мої. І Арі... послухай мене уважно. Якщо твій батько знову спробує з'явитися або зателефонує – ти просто вислухай його. Я не кажу, що ти повинна відразу прощати йому всі ці двадцять п'ять років відсутності, ні. Але вислухати його точно варто. Іноді старим дурням під кінець життя необхідно виговоритися перед своїми дітьми.

Коли розмова закінчилася і екран телефона згас, Аріадна з полегшенням відкинулася на спинку стільця, роблячи глибокий ковток уже трохи прохолодної кави.