Розділ 15. Під зоряним небом Родоса.

Вечір на Родосі був теплий і приємний. Пані Катріна, відчуваючи, що напруга останніх днів між її гостями спала, вирішила взяти справу у свої руки.

— Жодних нудних вечерь у залі! — оголосила вона, вимахуючи великим кошиком. — Сьогодні море дуже спокійне. Усі негайно йдемо на пляж! Буде прибережний пікнік, домашнє вино і багато хорошої музики.

Марк і Аріадна, які вже непомітно для самих себе, легко перейшли на "ти", мовчки переглянулися. В його очах дівчина бачила легку втому після важкого дня, але й водночас задоволення. Чоловік взяв ту саму гітару, а Аріадна захопила з собою теплий кардиган. Хоча вечір обіцяв бути лагідним і безвітряним. 

На піщаному березі вони розвели невелике багаття. Тріскіт сухих дров змішувався з заспокійливим шумом прибою. Коли вино було розлите по келихах, а сири та пряні маслини пішли по колу, пані Катріна хитро подивилася на Марка.

— Ну що, лікарю, ти ж учора обіцяв, що твої пальці ще щось пам’ятають, крім хірургічних інструментів. Ану, покажи нам справжній клас!

Марк усміхнувся, підлаштував струну і м'яко вдарив по перших акордах. Це не були якісь складні п’єси. Він грав старі, знайомі з дитинства італійські балади. Ті самі, які напам'ять знає кожен, хто бодай раз у житті закохувався під зірковим небом Рима чи романтичної Флоренції. Його низький трохи хрипкий голос ідеально лягав у шум прибережних хвиль.

— Знаєш... — тихо прошепотіла Аріадна, непомітно підсунувшись на пледі ближче до його плеча, — Ти можеш скільки завгодно вдавати, що все життя вчив лише біологію та анатомію. Але назавжди залишився тим самим харизматичним хлопцем із гітарою.

— Ми залишили щось дуже важливе назавжди в часах своєї юності, Арі, — з легкою ностальгією відповів він між куплетами пісні. — А розкажіть-но краще ви, пані Катріно, якою студенткою колись були самі?

Добродушна господиня з радістю підхопила тему і почала смішну історію. Про те, як вона в юності закохалася в моряка і ледь не втекла з ним на кораблі до самої Александрії. Потім Марк, сміючись, розповів про свої безсонні нічні чергування перед екзаменами з анатомії, коли вони з голодними друзями від безвиході малювали схеми м’язів та судин на обшарпаних стінах кімнати в гуртожитку. Ці спогади пахли молодістю і свободою.

Черга відвертості дійшла й до самої Аріадни. Всі присутні очікували почути класичну історію про зразкову дівчинку з книжкою в руках, яка цілі дні проводила в бібліотеці.

— Ну, напевно, ти з самого дитинства була занадто серйозною га, доню? — припустила пані Катріна. — Писала свої перші вірші в тиші кабінету?

Аріадна голосно розсміялася, із задоволенням відпиваючи ковток вина зі свого келиха.

— О, ви навіть уявлення не маєте, наскільки сильно зараз помиляєтеся щодо мене! Так, для всіх сторонніх людей та хлопців, які намагалися підійти до мене надто близько, я справді завжди була "холодною стервою". Але зі своїми дівчатами... — вона на мить замислилася, згадуючи своїх римських подруг. — Ми ж зі шкільної лави були нерозлучні. І хоч потім навчалися у різних вишах – кожні вихідні належали нам.

— І що ж ви тоді робили у вихідні? Невже читали класику за чашкою чаю? — грайливо підморгнув їй Марк, не перестаючи перебирати пальцями струни.

— Ми безбожно "шастали", як дуже любила бідкатися моя мама, по найгучніших дискотеках і клубах Рима! — очі Аріадни в ту ж секунду засвітилися спогадами. — Ми знали всіх столичних діджеїв по іменах. І поки хлопці боялися підійти до мене через мій неприступний вигляд. Ми з дівчатами займали центр танцполу і шалено танцювали там до п’ятої ранку. Моя знаменита "стервозність" і холодність були лише захистом. Але всередині мене завжди жив цей ритм.

Марк здивовано підняв свої брови, дивлячись на неї зовсім по новому.

— Витончена письменниця-інтелектуалка на нічних дискотеках? Боже мій, та це ж ідеальний сюжет для твоєї майбутньої книги, Арі. Я б зараз віддав усе на світі, щоб побачити це на власні очі.

— О, можливо, якщо ти будеш чемним, колись я покажу тобі свої архівні відео, де я з яскраво-синіми пасмами у волоссі та в шкіряній куртці намагаюся на спір перетанцювати професійного клубного танцівника, — весело засміялася вона.

В цей момент з боку бару на пляжі, де вечорами зазвичай господарював син пані Катріни, почулася зовсім інша музика. Діджей змінив легку музику на ритмічний біт. Щось сучасне з грецькими етнічними мотивами, але водночас енергійне й заворожуюче.

Марк повільно, не зводячи з неї очей, відклав гітару вбік на плед. Він підвівся і протягнув свою долоню Аріадні.

— Раз ти стверджуєш, що колись була королевою римських танцполів. Я зобов’язаний перевірити цей факт на практиці.

— Ти це зараз серйозно? Прямо тут? На цьому піску? — вона глянула на нього з грайливим викликом. Але все ж таки погодилася.

— Тут наразі найкращий танцювальний майданчик, Арі, — він одним рухом притягнув її впритул до себе. — Жодних  VIP-зон та масок. Тільки ти, я і ця шалена музика. Ану, визволи на волю ту саму дівчину, яка не боїться ритму.

Вони вийшли біля берега води. Спочатку це був повільний рух у такт, але коли діджей різко додав басів. Аріадна відчула, як старе відчуття свободи потужною хвилею повертається до неї. Вона вперше за довгі роки відпустила свій контроль. Її рухи стали неймовірно легкими, плавними й водночас зухвалими. Вона знову стала тією самою бунтаркою.

Марк ні на крок не відставав від її темпу. Виявилося, що суворий і стриманий хірург із Мілана теж добре володіє своїм тілом. Відблиски багаття грали на їхніх щасливих обличчях.

Коли ритм досяг своєї кульмінаційної точки, Марк одним рухом підхопив її за талію, високо кружляючи під зоряним небом. Аріадна дзвінко сміялася – на повні груди, так, як не сміялася цілу вічність.

Ця музика вібрувала в самому її серці. Іноді, щоб знайти себе треба перестати бути серйозною леді. Потрібно дозволити собі цей танець із чоловіком, який уже знає всі твої найстрашніші таємниці. Але все одно тримає тебе в своїх обіймах так ніжно, ніби ти – найдорожчий і найцінніший скарб у всьому всесвіті.