Розділ 9. Партнер з минулого.

Сонце безжально, майже по-катiвському палило бруківку площі, але Аріадні цієї миті здавалося, що вона знаходиться всередині крижаної морозильної камери. Вона заціпеніло дивилася крізь об’єктив свого телефону, максимально наблизивши цифрове зображення. Олександр Костас впевнено, по-хазяйськи тиснув руки журналістам, широко посміхаючись у камери, і раптом... з-за його широкої спини з’явилася фігура, яку Аріадна безпомилково впізнала б навіть серед тисячного, розбурханого натовпу.

Енцо Мартіні.

Він виглядав просто бездоганно, як із обкладинки глянцю: дорогий італійський піджак індивідуального крою, білосніжна сорочка з накрахмаленим комірцем, а на обличчі – та сама фірмова, самовпевнена посмішка, яку він ретельно відпрацьовував роками перед дзеркалом у своїй спальні. Він стояв упевнено поруч із Костасом, щось жваво, із улесливою мімікою шепотів йому на вухо, і всемогутній адвокат прихильно, майже по-батьківськи кивав у відповідь.

Аріадна відчула, як по її тілу прокотилася важка, нищівна хвиля. У цьому почутті не було ні краплі колишнього болю чи жіночого розпачу – це була чиста лють.

"Звідки в цього нікчеми раптом знайшлися кошти на весь цей пафосний фасад? — гарячково промайнуло в її голові. — Синьйор Бруні минулого тижня виставив його з меблевого холдингу. Звідки взялися ці нові італійські піджаки? Звідки цей раптовий солідний статус міжнародного "інвестора"?"

Вона так сильно, до судом стиснула пальцями пластиковий край свого ноутбука. З балкона кафе вона виразно бачила, як Енцо театрально розвів руками, з ентузіазмом показуючи на якісь великі архітектурні креслення, що їх шанобливо тримав особистий асистент Костаса. Він знову дорого продавав себе. Він у котре самозакохано грав свою улюблену роль – успішного, далекоглядного бізнесмена, який ласкаво "приніс золото" та іноземний капітал на цей провінційний острів.

— Ви зараз виглядаєте так, ніби щиро готові скинути цей важкий ноутбук комусь прямо на голову, — раптово почувся ззаду спокійний голос Марка.

Він повернувся з магазину набагато швидше, ніж вона очікувала. Марк тихо підійшов до їхнього маленького столика, поставив невеликий паперовий пакет із покупкою і уважно простежив за її напруженим поглядом, спрямованим униз.

— Хто це там такий енергійний? — запитав він, злегка мружившись від яскравого полудневого сонця. — Отой чепурний італієць поруч із майбутнім депутатом? Занадто багато зайвих манер та дешевого пафосу для звичайної ділової зустрічі.

— Це Енцо, — коротко кинула Аріадна, взагалі не відводячи очей від розпеченої площі. — Мій колишній співмешканець. Людина, яка ще тиждень тому жалюгідно плакала в Римі через повний крах своєї кар'єри. А тепер, подивися на нього, він стоїть плечем до плеча з Костасом і нахабно вдає з себе великого європейського інвестора.

Марк помітно напружився. Його погляд вмить став гострим, холодним і суто професійним. 

— Досить цікаво, — протягнув він. — Ваш адвокат Костас — людина досвідчена і хижа, він точно не став би марнувати час на першого-ліпшого пройдисвіта. Значить, Мартіні знайшов дуже переконливий спосіб легалізувати свою брехню. Або... він оперативно знайшов когось третього, хто дуже хоче через його брудні руки анонімно вкласти великі гроші в грецьку політику.

— Я обов'язково дізнаюся, як саме він це зробив, — Аріадна одним різким рухом захлопнула кришку ноутбука. — Марку, ми негайно їдемо звідси. Я побачила цілком достатньо для першого разу.

— І ви навіть не збираєтеся влаштувати йому гучну сцену? — Марк здивовано підняв одну брову, заглядаючи в її обличчя. — Я був майже впевнений, що ви захочете зараз підійти і публічно викрити цього шахрая перед усім островом та пресою.

— Ні. Це було б занадто просто, занадто передбачувано і занадто емоційно, а я не зроблю йому такого розкішного подарунка, — Аріадна рішуче підвелася з крісла, витонченим рухом поправляючи сукню. — Я не буду руйнувати його красиву гру на самому початку. Я хочу подивитися, наскільки далеко вглиб цього болота він зможе зайти. Костас вважає себе генієм політичної стратегії? Що ж, подивимося на його пику, коли він дізнається, що його головний "італійський партнер" – звичайний фінансовий банкрут, якого з ганьбою вигнали з меблевої фабрики. Це буде значно болючіше і вишуканіше.

У салоні таксі по дорозі назад до готелю Аріадна була схожа на генерала перед вирішальною, доленосною битвою. Її пальці невтомно, з кулеметною швидкістю літали по сенсорному екрану телефону.

Аріадна: "Дівчата, терміново потрібна допомога. Мартіні вже тут, на Родосі. Він активно крутиться біля Олександра Костаса. Підніміть усі свої зв'язки! Дізнайтеся через знайомих у банках чи податковій –  хто насправді фінансує його цей раптовий "новий старт"? У нього не залишалося жодного євроцента на рахунках після скандального звільнення від Бруні".

Мія: "О боже мій! Він що, знайшов якусь наївну багату вдову прямо по дорозі в аеропорт Ф'юмічіно?"

Паола: "Арі, благаю тебе, будь максимально обережною. Якщо цей щур опинився там, він стовідсотково знає, що ти теж перебуваєш на острові. Він просто так не залишить тебе в спокої, повір мені".

Аріадна здригнулася, відклала чат і набрала номер матері. Голос Аурелії в слухавці спочатку був теплим і рідним, але миттєво став тривожним, щойно вона почула ненависне ім'я Енцо.

— Мамо, він тут, на острові. Разом із Ним. Вони стоять на площі плечем до плеча, як старі добрі друзі, — Аріадна щосили намагалася говорити рівно, але її голос зрадницьки вібрував від внутрішньої напруги.

На тому кінці дроту запала важка тиша, а потім голос Аурелії став жорстким, мов граніт:

— Це не може бути випадковістю, Арі. Енцо завжди мав тваринний нюх і вмів знаходити найкоротший шлях до особистої вигоди. Він чудово знає, хто такий Олександр Костас. І в мене є дуже погане передчуття, доню... Можливо, Мартіні якимось чином дізнався ретельно приховану правду про твоє справжнє походження ще в Римі? Що, як він приїхав на Родос, щоб банально шантажувати Костаса тобою і твоїм існуванням?