Розділ 16

Ранок понеділка розпочався з приємного хвилювання. Як і було заплановано в їхньому «магічному літописі», настав час поділитися новими історіями. Софійка ще з неділі підготувала свою маленьку сумочку, куди обережно поклала декілька малюнків нашого нового будинку.

Ліза завезла Софійку до бібліотеки, де на дівчинку вже чекали друзі. Це був той самий особливий день, коли всі події вихідних мали перетворитися на слова.

— Я розповім їм про те, як ми разом із татом та Лізою планували наш сад! — гордо заявила Софійка, виходячи з машини.

Ліза спостерігала за нею крізь вікно, згадуючи, як всього кілька місяців тому їхнє життя було зовсім іншим. Зараз же, завдяки Марку та його вмінню створювати затишок навіть у складних математичних формулах, кожен день здавався маленьким дивом.

Поки Софійка була в бібліотеці, Ліза вирішила прогулятися містом. Вона зайшла до книжкового магазину, де на полицях стояли романи про кохання та пригоди. Вона всміхнулася, подумавши, що їхня власна книга «Поза розкладом» нічим не поступається цим бестселерам.

Коли прийшов час забирати Софійку, дівчинка вибігла назустріч, сяючи від щастя.

— Мамо  Лізо! Я все розповіла! І про те, як ми святкували відкриття школи, і про наші вечірні записи. Тепер ми маємо повернутися додому і терміново вписати це в літопис!.

Дорогою додому вони заїхали за Марком. Він виглядав втомленим, але задоволеним — його молода онлайн-школа набирала обертів, і перші учні вже ділилися позитивними відгуками.

Ввечері, коли вся родина знову зібралася за великим дерев'яним столом, Ліза відкрила книгу.

— Отже, Софійко, диктуй, — промовила вона, готуючи ручку. — Що саме ми запишемо про сьогоднішній день у бібліотеці?.

І під тихий голос дівчинки, на білому папері почали з'являтися нові рядки про дружбу, мрії та силу слова. Це був ще один день, прожитий не за суворим графіком, а за велінням серця.