Розділ 14

Ранок у новому будинку почався не з будильника, а з яскравого сонячного променя, що пробився крізь панорамне вікно мансарди. Ліза потягнулася, відчуваючи незвичний простір навколо. Поруч мирно спав Марк, а з коридору вже доносилося тихе тупотіння маленьких ніжок — Софійка з самого ранку вивчала кожен куточок їхньої нової фортеці.

Сьогодні був особливий день. Марк офіційно відкривав свою онлайн-школу «Математика Сердець», і його кабінет на першому поверсі вже був готовий до першого ефіру.

— Хвилюєшся? — запитала Ліза, коли вони зустрілися на кухні біля кавоварки.

— Знаєш, — Марк обійняв її, вдихаючи аромат її каштанового волосся, — читати лекцію сотням незнайомих людей легше, ніж колись було зізнатися тобі в почуттях. Але тепер я знаю, заради кого я це роблю.

У двері подзвонили. Це була Катя. Вона залетіла в дім, завантажена коробками з піцою та повітряними кульками.

— Новосілля та відкриття школи в один день — це треба святкувати! — вигукнула вона, обіймаючи Софійку. — До речі, Марку, я вже зареєструвалася на твій перший курс. Обіцяй, що не будеш занижувати оцінки родичам!

Всі засміялися. Емма Петрівна приїхала трохи пізніше, привізши домашній пиріг і насіння квітів, щоб засіяти сад, про який так мріяла Ліза.

Коли настав час першого уроку, вся родина зібралася біля дверей кабінету. Марк увімкнув камеру.

— Доброго дня всім. Мене звати Марк Камінський. І сьогодні ми поговоримо про те, що математика — це не лише цифри. Це про логіку життя, про баланс і про те, як знайти своє правильне рішення навіть у найскладнішій ситуації.

Ліза дивилася на нього крізь прочинені двері й відчувала неймовірну гордість. Вона дістала свій літопис і зробила новий запис:

«Сьогодні ми зрозуміли, що дім — це не стіни. Дім — це люди, які вірять у тебе більше, ніж ти сам. Наш розклад тепер пишемо ми самі, і в ньому немає місця для самотності».

Вечір закінчився в саду під зоряним небом. Софійка розповідала бабусі про те, що скоро в них буде великий пухнастий друг, а Марк і Ліза просто сиділи на терасі, тримаючись за руки. Це було життя «поза розкладом» — непередбачуване, яскраве і нарешті справжнє.